Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

Не могла ж вона розповісти йому правду про те, що Адама не цікавлять інші жінки, що замість пошуку забуття в стосунках з кимось ще - її чоловік напевно ріже своє гарне тіло.

Після тієї різкої розмови в машині в день суду пройшло вже десять діб, але він як і раніше не давав про себе знати, його навіть перестали показувати в новинах. Особливо настирливі журналюги все ще продовжували вартувати її біля входу в готель, але Єва вперто не давала ніяких коментарів, ні з приводу фінансового стану Адама Пірса, ні з приводу їхнього особистого життя. Хоча, до неї вже не раз долітали чутки про їхнє нібито розлучення, нібито їхня пара не перенесла перевірку горем. А вже тим більше, коли її помітили в компанії Еджея Таріка.

Спочатку Єва і не збиралася з'являтися в товаристві іншого чоловіка, навіть якщо це був всього лише дружній ланч, але потім їй спало на думку, що може хоча б це підстьобне Адама хоч до якихось дій. ... Але вона як завжди помилилася на його рахунок.

   Дату 2 квітня Єва ненавиділа з дитинства, скільки себе пам'ятала. На відміну від більшості інших людей день свого народження вона завжди намагалася забути. Але завжди знаходився той, хто як на зло нагадував їй про це.

На цей раз роль «ведмежих послуг» взяв на себе Еджей, оголосивши їй з ранку, що ввечері її чекає сюрприз.

- Напевно, це моя провина, Джею, що я вчасно не сказала тобі, що я не святкую свої дні народження. Це мій пунктик, - невдоволено проказала Єва у  слухавку, стискаючи від злості телефон. - Давай обійдемося без сюрпризів.

- Єво, це всього лише невелика вечірка в теплому колі друзів. Буду я, мама, твоя команда рекламщиків. Ми всі хочемо тебе привітати, провести час разом. Іноді потрібно просто не стояти на своєму, а взяти і розслабитися.

- Як же ти не розумієш, що для найди це умовна дата народження. Може мені стукнуло двадцять сім вчора або це станеться тільки через два дні. Але особисто для мене це дата, коли мене викинули. Тому я не хочу і не можу веселитися в цей день! - Єва вже була готова накричати на ні в чому не винного Еджея, ентузіазму якого можна було тільки позаздрити, адже він так старався зробити їй приємне. Саме це її і стримувало.

- А я хочу святкувати день твоєї появи на світ, тому що ти заслуговуєш своє місце під сонцем! - наполягав Еджей, і щось підказувало Єві, що він не здасться. - Якщо в своєму житті ти зробила щасливим хоча б одну людину - тоді тобі слід було народитися, Єво. І такі люди існують, ти ж знаєш. Прошу тебе, дуже сподіваюся, що ти сьогодні прийдеш , і цей вечір буде незабутнім. 

- Гаразд, - не дуже впевнено промовила вона, зітхнувши і відключивши телефон. Їй зовсім не хотілося нікуди йти, але ображати Еджея їй не хотілося ще більше.

«А я гадала, чого це Ванда так посилено виштовхує мене на вихідний! Подумаєш, два тижні без відпочинку. Виявляється, у них все було заздалегідь сплановано! »

Зараз байдикування лякало її, як і самотність, тому що в такі моменти Єва захлиналася від потоку думок і спогадів. У такі моменти вона дихала важко і навіть з відкритими очима бачила світ сірим. Вихідний день був рівносильний моральним тортурам. І щоб не дати цьому потоку захлеснути себе, Єва все ж таки вирішила піти на цю дурну вечірку, що влаштовується на її честь. Тому коли її телефон задзвонив знову, вона збиралася вибачитися перед Еджеєм за її ранковий настрій, ... але ... її рука завмерла, варто було їй тільки побачити, від кого виходив виклик.

Беручи слухавку, Єві вже здалося, що вона доторкнулася до шматка палючого льоду.

- Алло, - одразу охрипнув, вимовила вона.

- Ти все ще хочеш зі мною поговорити? - з сухою чемністю поцікавився Адам.

- Так, звичайно.             

- Тоді спускайся!                                

У Єви підкосилися ноги. У нього все ще виходило діяти на неї саме так - убивчо-привабливо. Чи то  було приховано в його тоні, чи в його манері триматися.

Ще не маючи уявлення, що їй дасть ця розмова, хоча у випадку з Адамом гадати взагалі не представлялося можливим, і в якому ключі пройде їхня  розмова, не розбираючи причин чому Пірс з'явився саме сьогодні - Єва поспішила вниз, з силою зачинивши за собою двері.

Адам дійсно чекав її навпроти парадного входу в готель, стоячи біля машини у своїй улюбленій позі «нудьгуючий Зевс».

Але коли вибігаючи, Єва зіткнулася з Еджеєм - вона зрозуміла як ненавидить фатум, який змушує її кожного разу робити вибір, завдаючи при цьому комусь душевного болю. Найстрашніше, що глянувши йому в обличчя - Єва зрозуміла, що Еджей вже знає який вона зробить вибір. Без єдиного слова вона знову розбивала йому серце.

- Джею ...

- Не напружуйся. ... Із нез'ясованих мені причин, я так і не став тобі потрібен, - з гіркотою, сказав він, зиркнувши на уважно спостерігаючого за ними Пірса.

- Я не люблю свій день народження - це правда. Еджею, ти став дорогий мені як ніхто інший - це теж правда! - на цей раз підбирати слова їй було складніше. - Але мені потрібно поговорити з Адамом, бо я обійшлася з ним просто жахливо. І якщо нам з ним доведеться поставити крапку, то це потрібно зробити правильно.

- Нічого, ідіот Джей почекає, він вже звик до того, що його викидають щоразу, коли інтереси Єви виступають на перший план, - хльостко бив словами Еджей. - Ми ж всі повинні жити тільки твоїми проблемами ...