Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

― Це іще ви не бачили заклинателів льоду в дії. Їх до нас залізло не так багато, та ми всіх прилаштували. Вже як посміли лізти на нашу землю, тепер нехай відповідають за свої вчинки. Та й узагалі. Це іще Його Ясновельможність милосердно вчинив. Жодного з тих, хто підкорився, не убили! Розправилися лише з найжорстокішими…. До слова, заклинателі льоду ― прекрасний спосіб перевозити воду!

Обличчя Релі, однак, було геть не таким захопленим, як у цих двох. Вони, вочевидь, уже уявляли, як зросте економіка країни за умови наявності таких військовополонених. Обмінявшись хитрими поглядами, гвардійці продовжили розмову про те, як іще можна використати силу заклинателів у побуті й полегшити собі життя.

Для принцеси ж рабство було неприпустимо.

Дві тисячі років тому, коли не існувало ще заклинателів, як виду, а відьми траплялися вкрай рідко й підлягали масовим знищенням, люди не могли й думати про інше життя, окрім як у рабстві. Тоді перевертні становили абсолютну більшість, проживали кланами й тримали поселення людей поруч із собою у якості рабів. Про свободу можна було тільки мріяти, а про прогрес ― тим паче.

Та, подейкують, хід історії змінила знана всім тепер Ірвін-Прародителька.  Будучи звичайною людиною, вона побажала сили, що дозволила б їй урятувати свою доньку від спалення вогнем на багатті ― вона бо була відьмою, й клан перевертнів, дізнавшись про це, призначив днем страти наступний ранок. Та нещасній Ірвін вдалося заволодіти шокуючою інформацією. Виявляється, у світі весь цей час існувала істота пітьми, темний маг, Прародитель, сила якого була безмежною. Згідно легенд, Ірвін хитрощами виманила й убила його, і вся влада й сила перейшли до неї. Коли ж нова Прародителька уторопала, що має силу, здатну змінити хід історії, усе набуло шалених змін. Давши людям силу володіти магією чотирьох стихій ― вогню, льоду, світла й темряви, вона породила новий вид нечисті ― заклинателів.

Розпочалися повстання, клани перевертнів падали один за одним… людство й нечисть тонуло у війні. Був час, коли домінували одні, і коли домінували інші, та, зрештою, у зв’язку з різницею поглядів заклинателі згодом відділилися від людей й пристали до нечисті, як до тих, хто розуміли їх сповна. Людям знову доводилося ховатись… вони знову були рабами. А потім, коли закінчилась Визвольна Війна, все стало навпаки.

Люди перемогли. Істоти ночі змушені були ховатися, ідучи на угоду з людьми… було створено алевіати, і баланс сил суттєво перемінився в сторону людей.

Люди швидко забули, що означало бути рабами. Вони тепер мали перевагу над тими, хто притискав їх кілька тисяч років, тож про яке милосердя могла іти мова?!

Та все це лиш затягувалося у ще одну війну, котра не змусила себе довго чекати. Прогрес людства та створення алевіатів суттєво змінили настрої серед нечисті. Серед них більше не було тих нещадних загарбників, що контролювали цілі поселення людських рабів… тож, аби не зникнути, як вид, вони ховалися. Вони проникали серед людей і тоді Релі второпала ― ця війна більше не міжвидова. Це війна конкретних характерів, війна влади. Можлива лише за умови відносної рівності між видами. Тоді, коли одні проникають в інші, аби посіяти хаос і ворожнечу. Налаштувати своїх проти своїх же. Й істина у такому світі була лиш одна ― куди не глянь, там свої мучать своїх же, а ззаду на них наступає ворог. І жоден з них не бачить очевидного.

Релі не знала, що й думати. Вона не знала тих двох заклинателів, що зараз як справжнісінькі раби доставляли їх до королівського палацу на рекордній швидкості. А з іншого боку, гвардійці чітко сказали, що всі вороги, що чинили жорстокість, були вбиті. Чи не значить це те, що ці військовополонені просто використовуються в якості безплатної робочої сили?

На секунду Релі навіть замислилась про те, чому Ірвін, володіючи такою безмежною силою, не зупинить усе це до бісової матері? Не припинить цей цирк, це братовбивство і хаос… а тоді второпала, що усьому цьому насправді немає кінця. Вона і сама знала це, вона добре пам’ятала про це, коли прокинулась. Саме тому й пообіцяла собі не втручатись. Допомагати тим, хто того потребує ― так. Політика ж ― не її справа.

Та попри це принцеса наближалася до королівського палацу. А в голові її був лиш спогад про відьомський будиночок у лісі. Про затишні вечори у ньому із загадковим юнаком у чорному. Про пригоди із двома юними мисливцями, готовими перегризти один одному глотки за кожне криве слово. Авжеж, ось в чому істина.

У світі хаосу й крові знайти своє місце під сонцем.

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))