Читати книгу - "Трохи відчайдушної слави, Емілі Теш"

Пізніше з’явилася новина, що Августа перемогла, але залишатиметься патрулювати в Мусі, поки вони не переконаються, що там все чисто — чотири-п’ять тижнів. Кіра відчула полегшення, коли Віка того ж вечора отримала призначення на Сонтрекер, тому що вона виглядала так, ніби збиралася плакати, щоб заснути. Без Лізабель у їхньому вузькому кадетському гуртожитку Кірі доводилося щось говорити людям, які плачуть, а їй не вистачало терпіння.

Залишилися три непризначених Горобці: Клео, Кіра і Зенобія. Їм дали Ойкос-чергування, приготування їжі та прибирання та реорганізацію комор. На третій день після того, як Августа отримала призначення, вони мали зміну в Текстилі — довгій тьмяній кімнаті, схованій позаду Ойкоса, на протилежному кінця від сходів до Дрилла. Вони замінили групу Старлінг, де було сім п’ятнадцятирічних дівчат — і сіли на розкладні металеві стільці серед перероблених пластикових полиць, набитих тканиною, старанно зашиваючи закривавлені діри на старій уніформі та накладаючи армовані латки на коліна та лікті. Кіра упізнала тканину, яку вони використовували, м’яку, але яку важко було розірвати, трохи пофарбовану в темно-синій колір. Вона була з гардеробу полоненого маджо. Кірі було цікаво, чи вони вже стратили його.

Клео погано сприйняла текстиль. «Якщо в командуванні просто сперечаються про те, куди нас призначити, вони могли б також дати нам вільну ротацію, поки ми чекаємо», — сказала вона. «Оскільки ми не матимемо жодного відпочинку, коли опинимося у крилі. Тьху!» Вона вкололася голкою. «Як ви думаєте, Маджо використовують для цього Мудрість? О могутній і благодатний володар реальності, перетвори ці ганчірки знову на одяг!»

— Клео, — сказала Кіра. Клео закотила очі, але затихла.

Дзен нічого не сказала. Вона завжди була тихою. Тепер, коли їх було лише три, це виділялося більше.

Кіра була не проти ротації. Вона не бачила Магі з того дня в Агріколі і хотіла знати, чи призначили її брата. Вона хотіла знати, куди.

Можливо, це була Августа, і він був у патрулі з Арті. Від цієї думки Кіра відчула, як її плечі напружилися. Якщо Магі уже брав участь у бою, а вона застрягла тут, у Ойкосі, шиючи…

Вона так і не закінчила думку. Бігун кинувся всередину, з листом до Дзен. Дзен дочекалася, поки він піде, перш ніж відкрити призначення, дуже повільно. Кіра і Клео дивилися в дивній напруженій тиші. «Ойкос» або «Розплідник», — подумала Кіра. Передбачувано в будь-якому випадку. Чому ми так налякані?

— Ох, — нарешті сказала Дзен.

«Що?» сказала Кіра.

Дзен зробила паузу. Потім простягнула листа Кірі. Кіра узяла його з свої руки. Горобець / Зенобія: Ойкос, прочитала вона. Підписом була буква J і завиток Джоле. Клео скупчилася біля плеча Кіри, теж прочитала й різко видихнула.

«Що?» сказала Кіра.

Дзен подивилася на неї, насупилася, продовжуючи дивитися й нарешті сказала: «Цільова популяція».

«А що з нею?»

Тоді Кіра уперше відчула холод невпевненості. Одна з них трьох мала піти до дитячої кімнати. І залишилося лише двоє: дві дівчини-військовики, які мали найкращі результати в тренуваннях у своїй групі. Вона навіть подумала, що, можливо, це буде Арті, бо її сини будуть хорошими солдатами. Але командування не хотіло просто добрих, чи не так. Вони хотіли синів від Клео, звичайно. Це мала бути Клео. Це не могла бути Кіра. Але холодна й логічна частина розуму Кіри сказала: Клео ніколи не досягала повного зросту й сили, тож якщо вони хочуть найкращого…

Ні.

Дзен забрала своє призначення з рук Кіри. Вона безвиразно переводила погляд з Кіри на Клео.

Нарешті вона сказала: «Ви мені ніколи не подобалися. Але мені шкода».

І пішла.

Кіра і Клео сиділи на хитких металевих стільцях з новим простором між ними. У кімнаті було дуже порожньо, бо не було п’ятьох Горобців. У них обох на колінах ще було шиття. Щоб порушити жахливу тишу, Кіра нарешті сказала: «Що вона мала на увазі, що ми їй ніколи не подобалися?»

«Це досить однозначно, Кіра», — сказала Клео. «Принаймні я так думаю». Вона взяла голку і провела нею по тканині, мабуть, навмання. Потім скинула на підлогу всю темно-синю тканину, подивилася на Кіру й сказала: «Ти знаєш командира Джоле. Він твій дядько. Ти повинна знати. Це будеш ти чи я?»

«Що?»

— Дитяча, — сказала Клео. «Ти чи я, Валькірі? Або ми обоє, ха, хіба це не буде сюрпризом? Десять років боротьби з тобою, щоб стати найкращою, і в якості нагороди ми обоє проведемо наступні два десятиліття вагітними. Добре. Хіба ти не знаєш?» Вираз її обличчя означав щось складне й незнайоме. Кіра могла сказати, що знає всіх Горобців, як себе, але вона ніколи не бачила Клео такою. Тихим жорстким голосом Клео сказала: «Тільки я хотіла би знати зараз. Я би краще просто хотіла знати. Я не знаю, чому вони це затягують. Можливо, серед командування є хтось, кому подобається дивитися, як ми звиваємося».

«Ні», — сказала Кіра, стоячи на твердішій основі. У командуванні були вожді людства та їхні помічники. Вони не були такими. Її дядько Джоле не був таким.

«Ти справді в це віриш», — сказала Клео. «Я б хотіла бути тобою. Хотіла б просто не помічати таких речей, як і ти». Її очі дивилися на Кіру, темно-карі та вражаюче сяючі. Кіра дивним чином нагадувала Лізабель, яка тримала сяюче скло біля корабля маджо. «Тож ти не знаєш».

— Ні, — знову сказала Кіра. Вона ковтнула, раптово отримавши незрозумілий клубок у горлі. «Дитяча — непогане завдання, — сказала вона. «Це… жертва. Благородна жертва. І ви отримуєте речі. Предмети розкоші. Шоколад. Ти б могла відростити волосся».

Клео відкинулася на спинку металевого крісла — воно тривожно скрипнуло — і заплющила очі. Вона провела рукою по щільно з’єднаних кучерях підстриженої шкіри голови. «Хіба це не було б чудово», — сказала вона безвиразно. «І сексу скільки завгодно».

“Так.” — сказала Кіра, яка ніколи над цим не замислювалася, але це теж було правдою.

«Як весело», — сказала Клео. Вона відкрила очі й підняла з підлоги своє шиття. «У нас є робота, Валькірі. Давай, закінчуємо».

Тієї ночі Кіра і Клео були самі в гуртожитку Горобців. Кіра погано спала. Навколо неї стояли порожні ліжка, на яких вже не було навіть ковдр, які курсанти здавали. На важливих частинах станції економили опалення. Без п’яти інших людських тіл тут було дуже холодно.

Це мала бути Клео. Вони не могли дати Кіру до Розплідника. Вони не могли…

Дитяча була для таких