Читати книгу - "Чаклунка з останньої парти"

Макс прикипів поглядом до пульта, який принадно стирчав з розкритої кишені рюкзака. Підкоряючись раптовій думці, Ливнєв проштовхався до Єрмолаєва і прилаштувався прямо за ним. У штовханині витягнути пульт було неважко.

Проминувши вузьку місцину на вході, дітвора вилітала в хол, як конфетті з хлопавки. Охоронець розсудливо сховався за столом, аби його не змело стихією, але побачивши хлопчака з мітлою, він згадав про свій обов'язок стежити за порядком.

— Ей, ти куди з віником? — гукнув він, але окрик потонув у гомоні дитячих голосів.

Вася разом з товаришами вже мчали коридором. Вони звернули до сходів, коли нарешті у відмінниці Олі заговорила розважливість.

— Слухайте, мітлу треба заховати!

Це розуміли всі. Незважаючи на другий дзвінок, шостий «Б» дружно зупинився і став вирішувати, що робити. Першим уроком була література. Кіра Миколаївна, яка за сумісництвом була класною керівницею, ще не зовсім відійшла від «дзеркальника», тому показувати їй нове диво техніки було б жорстоко.

— Авжеж! Якщо Кіра побачить, влаштує нам дворову збірну з квідичу, — похмуро зауважив Марат.

— Мітлу певняк відбере. На дозвіллі сама літатиме, — підтакнув Едик.

— А куди її подіти? У рюкзак же не заховаєш, — розгубився Вася.

— Давайте залишимо біля сходів. Там діжки з пальмами і багато рослин. За ними ніхто не дивитиметься, — запропонувала Стася.

Ідея припала всім до душі, Діти кинулися в зелений куточок Макс із почуттям переваги спостерігав за ними. Тільки він знав, що на сьогодні гастролі Гаррі Поттера місцевого значення закінчені. Пульт керування лежав у Макса в рюкзаку, надійно застебнутому на блискавку.

Продзвенів третій дзвінок. Коридор помітно спорожнів. Угледівши біля сходів підозріле зборисько, прибиральниця тітка Ася войовничо попрямувала до дітей.

— Ви чого тут зібралися, як пінгвіни на мітинг? Чи вам вуха позакладало? Дзвінка не чули? Ану марш по класах! — скомандувала вона, розмахуючи ганчіркою, ніби відганяла надокучливих мух.

Шостий «Б» юрбою попрямував до кабінету літератури.

Цієї миті Максові сяйнула думка. Він знав, як Єрмолаєву залити сала за шкуру.

Коли на уроці він попросився вийти, ніхто не підозрював, що це спричинить фатальні наслідки.

Тітка Ася працювала прибиральницею з непам'ятних часів і була такою ж невід'ємною частиною школи, як хобот у слона. Між нею і дітворою існувала своєрідна симпатія. Первачків вона жартома ганяла, щоб не зчиняли в роздягальні метушню і штовханину. Малеча сприймала це як веселу гру, з галасом носилася навколо неї, ухиляючись від ляпанців.

Тітка Ася могла дати потиличника і старшокласнику, якщо помічала, що той кинув під ноги порожній пакет від чіпсів чи обгортку жуйки. На неї ніхто не ображався, а багата лексика охоронниці чистоти постійно поповнювала мізерний словниковий запас учнів школи. Справжній Цицерон швабри, тітка Ася пересипала свою мову такими епітетами, що інших ораторів узяли б завидки. Начальство ставилося до тітки Асі поблажливо, бо діти її слухалися і при ній панував ідеальний порядок.

Поки хлопчики й дівчатка набиралися знань, тітка Ася розгонисто орудувала шваброю. Дійшовши до зеленого куточка, вона остовпіла від обурення. Біля діжки з пальмою хтось вивалив цілу купу сміття. Такого за її пам'яті ще не бувало. Коли перший шок від побаченого минув, до тітки Асі повернулося красномовство.

— Ах ви, мавпи безхвості! Це ж у кого вистачило совісті так напаскудити?! Полюбуйтеся, люди добрі! Сміття накидали, а щоб вас курка брикнула! А папірців — гибель!

Добрі люди в особі охоронця співчутливо підтакнули:

— Розбестилася молодь. У наш час привчали сміття в урну кидати, а тепер смітять де попало.

Під порожніми пакетами з-під чіпсів тітка Ася виявила пластмасову коробочку з кнопками.

— А це що за фільдеперсія? — прибиральниця спантеличено витріщилася на знахідку, потім нагнулася і підняла пульт.

У кожної людини, коли вона бачить кнопки, виникає природне бажання їх натиснути. Що тітка Ася відразу й зробила. І тут її очам постала фантастична картина. Із-за діжки піднялася мітла і виразно людським голосом промовила: «Політати хочеш?»

Прибиральниця ахнула, схопилася за серце і повільно осіла на підлогу. Охоронець з дивовижною для пенсійного віку спритністю підхопив бідолаху, поклав на лавицю і побіг по медсестру. За п'ять хвилин потерпілу привели до тями, а про випадок доповіли директору. Мітлу як речовий доказ віднесли до нього в кабінет.

Савелій Прохорович відразу ж запідозрив, що неймовірна пригода сталася не без участі молодого покоління. Обдивившись злощасну мітлу і пульт керування до неї, він остаточно переконався, що за вікном доба технічного прогресу, а не чаклунства.

Знайти господаря і винахідника «Блискавки» було неважко. Василь Єрмолаєв пізнав, що слава іноді дає гіркі плоди. Раніше в нього теж часом