Читати книгу - "В Багдаді все спокійно"

- Зараз. От тільки медексперт закінчить.

Генерал зірвався на крик:

- Коли він закінчить?! І взагалі, що він там робить? Покійнику клістир ставить?

З кущів почулася незворушна відповідь:

- Аж ніяк! З власної дупи колючки витягаю. У темряві на шипшину сів. Як комусь горить, то може допомогти. Штани я вже зняв, а ліхтарика й пінцет дам.

Делікатність ніколи не була характерною рисою наших експертів. Тому начальство навіть не огризнулось, а тільки поцікавилося:

- Ви там, коло самого трупа… то присвітіть не собі на дупу, а йому на фізію. Він часом на іноземця не схожий?

- Заспокойтеся, наш він, нашенький! З такою мордякою далі станції Чоп не випускають. І одягнений не в імпортне, і сорочка десь тиждень не прана.

- Ну хоч це слава Богу! - зрадів Генерал. - Нормальне вбивство. Наше. Радянське. Сподіваюсь - без політики. Так і передам по команді. А раз без політики - то нема чого гнати коней. Іване Борисовичу, розпорядіться щодо охорони, труп спровадьте до моргу… і можете поки що перепочити. Вранці все тут перешукаєте. Та й нам з Полковником пора на бокову. Засиділися ми… е-е-е… за квартальним звітом. Відпочивайте.

- Спасибі за турботу, - сказав Старий. - одне мале-е-еньке за питаннячко: хто справу вестиме?

- Доречно, доречно. На район не скинеш. Ці печерські - народ вередливий. Зв’язками прикриються, відгавкаються. Доведеться нам. Конкретно… Сирота сьогодні вже добре відпочив, потанцював, напився кави. Отож - до праці. Запитання є?

Як не дивно, але мій грайливий настрій після дипломатично-чекістських гоцалок ще не вивітрився. Тому я ляпнув:

- Запитання є. Що з порожніми пляшками робити? Зняти пальчики - чи ну їх нах?…

У порушення субординації першим прореагував Полковник:

- Пальчики зніми. І запротоколюй. Молодець, що додумався. Потім пляшки здай і купи два метри мотузки і шмат господарчого мила. Краще 72-процентного. Дешевше, але милиться краще. І як тільки конторські на нас знову визвіряться, ми їм усе це в комплектику й піднесемо. З низьким уклоном і паузою за Станіславським.

Ми здивовано глянули на нашого Полковника, мовляв, звідки така обізнаність? Але розвивати тему не став навіть Генерал. Напевне, йому й справді хотілося спати.

Від автора: необхідні уточнення. До Києва приїздив П’єр Трюдо, багаторічний (з 1968 по 1984 р.) прем’єр-міністр Канади. Загалом високих гостей з капіталістичного світу до Києва намагалися не привозити. Але тут був особливий випадок. На батьківщині Трюдо українці були третьою за чисельністю етнічною групою. До того ж цей прем’єр проводив досить таки самостійну зовнішню політику і не раз втирав носа американцям - на радість і задоволення Москві.

В усіх енциклопедіях і вікіпедіях одностайно стверджується, що саме П’єр Еліот Трюдо був найвидатнішим канадцем якщо не за всю історію цієї країни, то за все ХХ століття напевне.

До речі, так вважають і самі жителі країни «Кленового листа».

Щодо результатів описуваного Сиротою візиту: невдовзі після відвідин Києва канадський прем’єр розвівся з молодшою від нього на 35 років Маргарет Синклер, любителькою джинсів і нічних танців на шкоду вихованню трьох власних дітей. Окрім того жменьці старанно відібраних громадян Радянської України чи не вперше дозволили відвідати своїх родичів у Канаді. Сторони обмінялися також «делегаціями громадськості», значну частину яких складали офіцери спецслужб. У журналі «Перець» опублікували гумореску про те, як канадський родич привіз на гостинець «півкіла сахарину», бо вважав, що у нас тут і досі голод.

Олекса Сирота:

Начальство поїхало, а труповозка нарешті об’явилася. І тільки після цього з кущів видряпався медексперт. Коли він підійшов до нас впритул, Старий констатував:

- Та-а-ак, здається, з усіх ще присутніх і вже відсутніх цього вечора не пили двоє: я і отой стовп, котрий з ліхтарем. Слухай, медицина, ти вже всі колючки з дупи повитягав? Чи може, в цьому парку, крім шипшини, ще й кактуси ростуть? Щось довго вовтузився.

- Ображаєте, Іване Борисовичу. Я не пив. У мене розболівся зуб і я полоскав його спиртом.

- Солоною водичкою треба полоскати. Тоді ніхто не буде чіплятися. Доповідай.

- Рана одна. Перерізане горло. Чимось дуже гострющим, з широким лезом. Це не фінка і ясно, що не складаний ножик. Різали ззаду, одним махом - зліва направо. Вбивця - людина фізично сильно і щонайменше одного зросту з убитим.

- А щось інше є? Ну там - синяки,