BooksUkraine.com » Класика » Лірникові думи, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Лірникові думи, Руданський"

141
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Лірникові думи" автора Руданський. Жанр книги: Класика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 18
Перейти на сторінку:
Давида

Псавтирою звуться.





VI





І говорить бог і господь:


«Царю і пророче!


Проси в мене, мій пророче,


Чого серце хоче».




А в Давида, слава богу


Вволю було всього,


Були й дочки, лиш не було


Сина ні їдного.




І зачав Давид молитись


Господа благати


І просити його щиро,


Щоб три сина мати.




Щоб їден син був найкращий,


Другий - наисильніший,


А щоб третій син у него


Був найрозумніший.




І вислухав бог Давида


З небесного трона


І дав Йосипа, [9] Самсона [10]


Да й ще Соломона. [11]




І Іосип був найкращий,


Самсон - найсильніший,


Соломон, його- мізинець


Був найрозумніший.




І найстарший син Іосип


Завідував снами.


І тепер іще остався


Звичай межи нами,




Що як тілько коли-небудь


Сни страшнії маєм,


Пробудившись, не встаючи,


Тричі примовляєм:




«Що приснилось, то приснилось,


Нехай святий Йосип


Розтолкує й на все добре


3 злого переносить».





VII





Середущий син Давида


В війнах лиш кохався


І ходив по цілім світі,


Всюди воювався.




Наостаток в нашу землю-


Дніпром припливає,


Але тілько з води вийшов -


Аж лев надбігає.




Самсон кинувся на него,


Наступив ногою,


Роздер пащу, і із пащі


Пішла кров рікою.




А тим часом йому руки


Й ноги обімліли,


І в минуті лев з Самсоном


Вічне скаменіли.




А потому зійшлись люди,


Київ збудували,


Но льва того і Самсона


3 місця не рушали.




І тепер Самсон льва того


Тисне під ногою, [12]


Дере пащу, і із пащі


Б'є вода рікою. 




(4 жовтня 1856 р.)






4. ПРЕМУДРИЙ СОЛОМОН



І





Ще цариця Соломона


На світ не родила,


Лиш надію тілько мала,-


По саду ходила.




І ходила, й говорила


З панею їдною,


Котра з паном, своїм мужем,


Жила не з правдою.




Аж приходить покоївка


І оповідає,


Що йде пан той до палацу


І пані шукає.




І цариця тії пані


Дала свою раду:


Ісховатися від мужа


В вишневому саду.




А сама йде до палацу,


Пана запрошає.


«Що нам скажеш, добрий пане?»-


Весело питає.




А пан низько поклонився,


Як царям годиться,


І говорить: «Будь здорова,


Ясная цариця!




Я не маю що казати:


Я прийшов питати,


Чи у тебе мої жінки


Часом не видати?»




«Ні, нема тут, милий пане!» -


Вона відвічає,


А тим часом голос з неї


Стиха промовляє:




«Твоя жінка у садочку,


Можеш пошукати.


Яка жінка твоя, пане,


Така й моя мати!»




Чи почув пан, чи ні теє,


Що дитя казало,


Лиш цариці після того


Дуже кепсько стало.





ІІ





Пройшов місяць з того часу


Другий іскінчився,


От на третій в першу нічку


Соломон родився.




І в ту нічку ясне небо


Хмарою обвилось,


І в тій хмарі на схід сонця


Три зорі явилось.




І Давид-цар обіцявся


Золотії гори,


Хто лиш тілько розгадає


Що ті значать зорі.




І зібралось много мудрих,


Стали ворожити:


Той - на щастя, той - на долю,


Той - на довго жити.




А премудрий коло мами


Тілько усміхався;


І, як мудрі замовчали


Він тогді озвався:




«Ти не слухай їх, мій тату,-


Став він говорити.-


Три зорі - то три лиш роки


Маю в світі жити!»




І вся тая мудра зграя


З встиду розбрелася,


А Давидові на серце


Туга заляглася.





ІІІ





А тим часом від дня до дня


Соломон мудрився,


І бог знає - де і в кого


Розуму учився.




Лиш кінчалося три роки -


А вже був охочий


Розпізнати, кілько важить


Розум весь жіночий.




Змудрував шайки як треба,


Дістав чепець з мами,


Набрав клоччя повну жменю


І пішов до брами.




І на брамі на желізній


Він шайки чіпляє,


Кладе чепець, кладе клоччя


Да і розважає.




Розважає і регоче.


Аж приходить мати.


«Що ти дієш, Соломоне?» -


Почала питати.




А Соломон все регоче,


Її каже в очі:


«Важу, мати, жменю клоччя


І розум жіночий.




Та дивися: сама бачиш,


Голова жіноча


Не заважить да й не варта


Сеї жмені клоччя!»




І цариця злютувалась,


І пішла від него:


«Чекай, сину,- розважає,-


Не дарую сего!»





ІV





І приходить до покою,


Слугів закликає,


Оглянулась кругом себе, -


Стиха промовляє:




«Ой ви, слуги мої, слуги,


Вчиніть мою волю:


Вчиніть волю, щоб не було


Мому серцю болю,




Возьміть сина Соломона,


Одягніть, умийте,


Виведіть його до лісу,


Серед лісу вбийте.




Вбийте й серце принесіте


І мізинній палець,


Най загине з сего світу


Соломон-поганець».




Взяли слуги Соломона


І ведуть убити,


А Соломон вірним слугам


Почав говорити:




«Ой ви, слуги, вірні слуги,


Душі не вбивайте,


Хоть ще місяць до трьох років


Пережити дайте.




Я вам дам мізинний палець;


Ріжте, добрі люди.


А із нами єсть собака,-


3 неї серце буде!»




Відрубали слуги пальця,


Серце в суки взяли,


І принесли до палацу,


І цариці дали.




І не стало Соломона,


І ніхто не знає,


Лиш Давид по нім, нещасний,


З жалю умліває.





V





А Соломон серед лісу


Став думу гадати:


Днів лиш десять оставалось


Білий світ видати.




І умився, він, залився


Гіркими сльозами,


І на землю сировую


Впав межи дубами.




І ті жалі, і ті сльози


Небеса пробили


І усіх святих

1 ... 8 9 10 ... 18
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лірникові думи, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лірникові думи, Руданський"