Читати книгу - "Квантовий воїн"

Це справді приголомшує. Найелементарніші одиниці фізичної реальності не мають чітко визначеного місця перебування й існують у формі хвиль енергії в дивному стані ймовірності, розповсюдившись по всій енергосистемі нашого Всесвіту. Дивовижно, але, мабуть, саме наша свідомість пробуджує життєві сили у квантах і перетворює їх на «речі». Якимось містичним, алхімічним чином (ніхто досі не розуміє, як саме) наша свідомість є каталізатором і перетворює кванти-хвилі на кванти-частинки. Саме свідомість взаємодіє з енергетичною павутиною і створює реальність, яку ми сприймаємо.

Це відкриття похитнуло уявлення наукової спільноти. Така нова інформація вимагала перегляду всього, що існувало досі. Раптово свідомість набагато більше зацікавила науковців, і тепер слід було брати це до уваги. Вона не лише стала предметом уваги вчених, але й виявилося, що в масштабах Усесвіту була ключовим гравцем. Це стало неочікуваним поворотом, адже донедавна науковці наполягали на тому, що наш розум не має нічого спільного з законами фізики та й узагалі ні за що не відповідає. Сьогодні ж виявляється, що наш розум не лише проникає в цей квантовий світ, але і є його активним учасником. Це революційне відкриття, однак найбільше у світі сучасної фізики мене захоплює те, що, як виявляється, наша свідомість зрештою може бути визнана тією загадковою забраклою ланкою в пошуках святого Грааля всіх наук — теорії всього.

Прихильники теорії струн та квантові фізики протягом десятиріч безуспішно намагалися знайти теорію, яка б повністю пояснювала властивості всіх відомих нам явищ. Тож якщо до законів свідомості додати відомі нам закони енергії та матерії, то ми несподівано отримаємо щось напрочуд добірне. І не лише я дотримуюся цієї точки зору. Сьогодні багато хто з наукової спільноти припускає, що свідомість є найнепомітнішою, проте наймогутнішою силою у Всесвіті. Тепер ми знаємо, що вона безліччю способів взаємодіє з реальністю, а її неосяжні можливості досі чекають, аби про них дізналися.

Хоча ми багато вже довідалися про можливості свідомості, але й досі перебуваємо на початкових етапах розуміння всього її потенціалу. Якщо виявиться, що насправді свідомість є тією забраклою ланкою (сьогодні багато що вказує саме на це), ми отримаємо пояснення безлічі таємниць, розгадки яких ученим не вдалося знайти й досі.

Коли свідомість отримала провідну роль у тому, що з нами відбувається, сталася зміна наукової парадигми, до якої у повсякденному житті більшості з нас необхідно звикнути, адже ми досі поводимося так, наче зовнішня реальність є чимось відокремленим та не залежним від нас самих. Ми повинні не відставати від темпів науки та змінити власне бачення себе.

Увесь наш життєвий досвід є наслідком взаємодії свідомості з динамікою квантового енергетичного поля. Думки, відчуття, інтуїція, бажання, надії, страхи, молитви, візуалізація — це не лише внутрішні психологічні процеси; це сили енергії, що пульсують по всьому павутинню всесвітньої енергії, спричиняючи певні наслідки.

Однак теорія — то одне, але як це працює на практиці? Фізик Девід Бом, учень Ейнштейна та один із зачинателів квантової фізики, випрацював єдину теорію розуму й матерії, яка пояснює цю ситуацію. Бом дивився на світ як на одне «неділиме ціле». Для нього Всесвіт був великою павутиною енергетичного обміну, де основні підструктури містили всі можливі варіанти всіх імовірних форм матерії. Всесвіт він уважав не якоюсь сліпою механістичною випадковістю, а відкритою, розумною та цілеспрямованою системою, яка послуговувалася складним процесом зворотного зв’язку з організмами, що в ній існують. Об’єднувальним механізмом тут був обмін енергією та інформацією, який відбувався всюди водночас.

У цій моделі ми повсякчас обмінюємось енергією та інформацією зі всім квантовим полем, що докорінно змінює уявлення про нас і про Всесвіт, у якому живемо. Раптово ми усвідомлюємо, що в цій системі маємо ширші можливості роботи, ніж уявляли собі раніше, використовуючи тут творчий та інноваційний підхід. За цією моделлю між нами та Всесвітом не існує поділу; ми нерозривно пов’язані одне з одним; є одним цілим. Звісно, саме це впродовж тисяч років нам говорили містики, а тепер до їхніх слів приєдналась і наука.

Щойно свідомість була визнана (хоча й неохоче) повноцінним гравцем на квантовому полі — будьмо щирі, адже багато хто з презирством ставився до цього відкриття, не погоджуючись з ним, — науковцям стало цікаво, наскільки сильним є вплив свідомості і де її межі. Саме це спонукало фізика Роберта Дж. Яна, декана факультету інженерних і прикладних наук Принстонського університету, провести власні, строго контрольовані досліди, які б не залишили можливості для двозначності чи випадковості8. Для цього він створив Принстонську лабораторію з дослідження аномалій інженерії, відому як PEAR.

Бренда Данн, спеціалістка в галузі вікової психології з Університету Чикаґо, відома своїми дослідженнями свідомості, стала асистентом професора Яна. Проаналізувавши всі можливі варіанти, вони вирішили використати генератор випадкових подій (ГВП). Ця машина навмання обирала двійкові числа з нулів або одиниць. Згодом учасники дослідження намагалися вплинути на результати, отримані за допомогою машини. У ході експерименту кожного з учасників просили подумки уявити собі більше одиниць у першій частині досліду, більше нулів — у другій і загалом намагатися не впливати на результати — у третій. Зазвичай кожна частина експерименту тривала тридцять хвилин, і впродовж цього часу вчені отримували до мільйона чисел. Коли почали надходити перші результати тесту, дослідники вже знали, що стають свідками чогось вражаючого. Уперше з дотриманням відповідних наукових процедур учені отримали доказ сили людського мозку. За дванадцять років діяльності PEAR була зібрана найбільша база даних ментальних інтенцій. Використовуючи процедуру, яку називають метааналізом, команда PEAR об’єднала результати експериментів із використанням ГВП, дійшовши висновку, що ймовірність випадкового вибору числа дорівнює трильйон до одного9. Іншими словами, свідома інтенція впливала на результати, які видавала машина. У 2000 р. впливова Національна науково-дослідницька рада США, проаналізувавши всі дані ГВП, дійшла висновку, що результати проведеного експерименту не є випадковими. Тут задіяне дещо інше. Результати були переконливими. Наші думки та наміри мають реальний і відчутний вплив на фізичний світ, і саме це передбачає квантова реальність.

Тепер, коли збагнули, що свідомість є частиною квантового поля і постійно взаємодіє з ним, ми повинні знайти відповідь на ще одне важливе питання: що таке свідомість і звідки вона взялася? Із квантового погляду, є переконливі причини вважати, що свідомість існує у всьому Всесвіті, у кожній його частині, незалежно від того, наскільки вона мала чи незначуща, і свідомість, у тому числі наша, є частиною цілого та з’явилася з того ж джерела — материнської космічної свідомості, — що існувало з первісних часів. Високошанований нобелівський лауреат Джордж Волд дійшов