Читати книгу - "Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін"

— Відпусти її! — рикнув зі спалаху голос Себастьяна, після чого в туман прицільно полетіла енергетична куля.

Туманне щось нарешті випустило Сніжку з обіймів, відлетіло в протилежний від порталу бік, ухилившись від атаки, яка на підльоті до дівчини просто розвіялася. У Сніжани від слабкості підігнулися коліна, і вона опустилася на підлогу.

— Ти спізнився, Хранителю! — у самому центрі туману пролунав сміх. — Сніжна вже належить мені. І ніхто з цих семи виродків не зможе зняти печатку, їхній рід перерветься. До зустрічі, єдина моя…

Схвильований Себ вилаявся і запустив ще один блискучий спалах у цю нахабну туманну істоту, але та раптом розтанула, просто взяла і розчинилася в повітрі, ніби її ніколи і не було, а атака пройшла повз неї та вдарилася в стіну. «Братець» знову вилаявся, цього разу куди яскравіше.

— Пішов… — констатував він очевидне, а потім підняв на Сніжку очі, які зараз сяяли сріблом. — Ну що, «сестричко», я ж казав, що скоро знову побачимось?!

У Сніжани був мільйон питань, які вона хотіла б йому поставити, але вперед вирвалося одне, яке цікавило більше за інші:

— Куди ти мене притягнув?

— Як би так сказати, щоб ти не знепритомніла... — задумливо протягнув Себ. — Загалом, ласкаво просимо до Сніжної академії, «сестричко»!