Читати книгу - "Одна година на бажання , Ді Мія"

 Я вирішила спробувати обійти приміщення по колу з самого боку, та не сунутися в саму густоту натовпу й при цьому намагатися придивлятися до облич. Як би мені не було страшно. Це було поки що найкращим планом.

 Сказати, що план виявився не дуже - нічого не сказати. Буквально на кожному кроці мене постійно ледве не збивали з ніг. Звісно що не спеціально. Я навіть трохи співчувала істотам, у яких були різні незвичайні, як для простих людей частини тіла. Певно було незручно тягати на собі величезні крила. Я вдома ліфчик знімаю із задоволенням й втомлено плюхаюсь на ліжко зі своїм другим розміром, а тут весь день носиш цей тягар за спиною. Як у них ще куприк не відвалюється і вони взагалі можуть танцювати? Боже, а спати з цим як?

 Я дедалі йшла, а коло все не закінчувалося, обличчя перед очима вже розмазувалися. Вони всі були настільки різноманітні, що після декількох хвилин вглядання я вже перестала усміхатися тим з ким зустрічалась поглядом й просто переводила здивовано погляд з одних на інших.

 Я намагалася знайти когось, як мінімум, без усіх незвичних для мене частин тіла. Не думаю, що мій чоловік має роги чи зелений відтінок шкіри. І чому я забула запитати рудого, чи є серед відвідувачів концерту люди? Напевно, є. Їх просто не могло не бути.

 Іноді я бачила як істоти з натовпу злітають на своїх крилах у повітря та витворяють там такі кульбіти, що було не відірвати очей. Мені навіть стало трохи заздрісно. Можливо я б теж дуже хотіла так легко злітати у повітря. Але потім знову думала про тяжкість крил й моє бажання одразу випаровувалось.

 Чого тільки для комфорту місцевих відвідувачів не вигадали. Я навіть побачила невеликий басейн, де біля бортиків сиділи справжні русалки, потягуючи через соломинку якісь різноколірні коктейлі. Як ці рибо-жінки не зварилися за такої температури цього світу, для мене було велике питання, може у них там охолоджувач як в акваріумах? Чи у них самих висока температура тіла чи навпаки дуже низька? Цікаво. До речі, серед них я помітила ніби декількох русалів. Ніколи не задумувалась про чоловіків - русалів.

 І  знову я розлютилася на себе, тому що постійно відволікалася на різні незнайомі й дивні для мене деталі та істот. Пройшло вже не менше п'яти хвилин, а я все йшла і йшла ковзаючи поглядом по різних обличчях.

 Іноді я зустрічалася з кимось поглядом. Хтось запитливо підіймав брову, хтось пирхав та відвертався, оглянувши мене з ніг до голови, хтось усміхався й кликав приєднатися до себе. Я відразу ж відвертала голову удаючі, що не помітила запрошення. Не знаю що рудий мав на увазі коли казав про: "ви його точно впізнаєте", але якщо прислухатися до цієї недопоради, то я поки що нікого так і не впізнала та певно навряд знайду. Мені не хотілося підходити абсолютно ні до кого. Хіба щоб ближче роздивитися та помацати незвичайні для мене речі.

 Тим часом одна композиція змінювалася іншою. Гарний, мелодійний чоловічий вокал співав то швидкі, то повільні пісні. Моя нога розболілася зі страшною силою і побачивши недалеко від себе вільний диван, я вирішила трохи відпочити. Хоча б кілька хвилин інакше я просто не зможу ходити й на тому все закінчиться!

 Щоправда, цей диван знаходився майже біля сцени, але ніхто на ньому чомусь не сидів та й вибору в мене не було, тож я попленталася в його бік. Подекуди іноді доводилося підключати навіть лікті, щоб проштовхнутися через натовп, але коли маєш дійсно вагому для тебе ціль то нічого тебе не може зупинити, ну може майже нічого. Я з подихом полегшення посадила свою дупку на диван та відкинулася на спинку. Обвівши поглядом натовп біля себе зрозуміла що всім було глибоко кхм... Все одно на те, що я тимчасово присіла сюди відпочити. Пощастило.

 Ще раз змінилася пісня на якусь більш ліричну і мій погляд ковзнув по сцені на яку я хоч і кидала здалеку пару разів погляди, але нічого детально не розглядала. І тут я завмерла.

 На сцені знаходився гурт, який складався з різних істот. Складом інструментів і музикою, яку вони грали схожий на наш рок - гурт. Дівчина з чорним волоссям й білими іклами, які вона не соромилася час від часу показувати дуже нагадувала вампірку із казок. Вона віртуозно грала на синтезаторі. Дуже схожий на ельфа чоловік із золотим довгим волоссям зібраним у хвіст на потилиці й загостреними вухами грав на електро гітарі. Вокаліст гурту був з довгим червоним волоссям і це єдине, що кинулось мені в око, інших незвичних для мене дивностей у нього я не помітила. На другій гітарі грав гарний чоловік з довгим білим волоссям та блакитними очима, які ніби сяяли від світла софітів. А позаду на барабанах сидів чоловік з чорним волоссям й такими самими чорними пір'яними крилами. Я придивилася до нього уважніше й розширила від здивування очі. Це був той чоловік, з яким ми зустрілися біля барної стійки! Я швидко відвернула голову. Оце так! Нічого собі знайомство в мене відбулось. Файно. Я посміхнулася.

 Група була цікава та музику вони грали дуже гарну. Мені так і хотілося встати й, так само як всі піддатися ритмам й танцювати, кружляти й відриватися на повну. Але, не сьогодні, не зараз. А чи буде в мене ще колись така можливість?  Навряд чи.

 Я знову окинула поглядом натовп. Облич було дуже багато. Навряд чи я когось зможу відшукати, тут не те що пів години, пів дня не вистачить, щоб поглянути на кожного. Я зітхнула й знову перевела погляд на гурт та несподівано зустрілася очима з золотаво-карими очима крилатого барабанника. Капець, як він мене помітив? Я обернулася назад, може він дивився на когось позаду мене. Але за диваном було пусто. Ахч точно! Моя бісова біла сукня!

 Я повернулася назад до сцени та знову зловила пильний погляд чоловіка. Глянувши на його рельєфні руки, які напружувалися б'ючи паличками по інструменту, мої очі ковзнули по грудях покритим кількома татуюваннями, яких я не помітила біля бару.

 Ні ну собі можна було зізнатись, що чоловік дійсно красень. Як мінімум це констатація факту. Тепер ясно чому ті дівчата так вішалися йому на шию. Невже на кожному концерті хтось стрибає йому на руки "підвертаючи ногу"? Я знову посміхнулася повертаючи свій погляд на його обличчя й побачила, як він запитально вигнув брову і також посміхається кутиками губ.