Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

 Любий читачу, відтепер оновлення цієї історії буде по можливості виходити щодня. Дякую кожному із Вас, що і на далі лишаєтеся зі мною. Дякую за відгуки, за підписку, за сердечка. Ціню увагу кожного. Приємного Вам читання….

  Пів години потому… Коли Денис дізнався, навіщо Антон запросив його на свою дачу, то був готовий вибити тому зуби.

-Та не нервуй ти так, а присядь. Бери до рук келих з коньячком і очікуй на дівчат. Бажано до їхнього приходу розслабитися і не бути таким напруженим,- Антон намагався заспокоїти друга,- я їх запросив на своє день народження, тому…

-Якого біса день народження? Антон, ти нормальна людина? Чим ти взагалі думаєш?- кричав Денис на друга.- Я йду звідси, бо зовсім не хочу в такі ігри грати.

-Ніяких ігор,- Антон намагався бути переконливим,- посидимо, вип’ємо, потанцюємо, а потім вони самі захочуть до нас у ліжко. А ще…

-Антон, чи ти зовсім дурень чи як?- Денис придавив друга до стіни,- ти нечесно з ними вчинив, ти їх оманливим шляхом заманив сюди.

-Якщо вони не захочуть, то можуть піти в будь-яку хвилину. Ніхто ж не збирається їх тут силою тримати. І взагалі, ніхто проти їхньої волі нічого їм робити не буде. Може ти мене відпустиш, а то мою сорочку зіпсуєш, а я повинен виглядати бездоганно... іменинник все-таки.

-Ти дурень, от хто ти такий,- крикнув йому в обличчя Денис прибираючи від нього свої руки. Якщо тобі вже так кортіло, то запросив би їх на побачення. Оце і все. І нічого цього не треба було вигадувати. Невже ти думаєш, що вони захочуть тут залишитися, після того як дізнаються, що крім нас більше нікого на цій дачі немає.

-Чомусь переконаний, що вони залишаться…,- почав було Антон.

-Та жодна дівчина, яка себе хоч трохи поважає і на секунду тут не затримається. Я взагалі дивуюся, як вони прийняли твоє запрошення,- Денис трохи заспокоївся,- ніколи б не подумав.

-Друже, секрет у тому, що мені жодна представниця жіночої статі не може відмовити. У мене є шарм,- Антон поправив свою сорочку темно- синього кольору,- але я не тільки про розваги думав, а й про те, яка б дівчина підійшла б тобі. Точніше на ту роль, яка виділена для неї поруч з тобою.

-А я тебе, що просив,- знову завівся Денис,- я й сам можу про це подбати. І до речі, ти помилився якщо гадаєш, що те опудало повірить у казочки. На вигляд вона то проста, але розум у неї є, якщо в банку працює. Хоча зараз я чомусь сумніваюся про наявність розуму в неї. Аби і справді була розумною, то не погодилася приходити би сюди.

-Ден, друже не така вже вона і негарна і далеко не опудало, як ти тут говориш. А в тім немає значення чи подобається вона тобі чи ні. Головне, щоб ти їй сподобався. І звісно ж твоя мама повинна бути у захваті від неї. Тільки тоді Марія Данилівна перестане нав’язувати тобі інших дівчат. Хіба ти не цього хочеш?

-Як це має значення?- здивовано перепитав Денис.

-Ти просто обираєш таких дівчат, які не подобаються твоїй мамі. Ну, а ця без сумніву сподобається. Я то знаю Марію Данилівну. Вона бажає, щоб поруч з тобою була розумниця, гарненька скромниця…

-Їй більше хочеться, породичатися з подругою. Так що ти, Антоне дарма стараєшся.

-Твоя мама бажає бачити тебе щасливим. Коли вона побачить, що ти до нестями закоханий у …Єву,- Антон налив собі у келих коньяку,- то не стане вам заважати, не стане розбивати твоє кохання заради своєї  примхи. Хіба не ти вчора казав, що твоя мама хоче бачити з тобою поруч хорошу дівчину.

-Вона хоче бачити зі мною поруч Яну, доньку своєї подруги. Ще раз тобі повторюю.

-Ну, а побачить Єву і заспокоїться і не стане тобі більше нікого нав’язувати. Зрозумів? Я знаю, що ти зараз скажеш, що на місце Єви можна обрати ту, яка тобі подобається. Але боюсь твій вибір не сподобається твоїй мамі і вона не залишить тебе у спокої. А Єва їй то сподобається, я в цьому впевнений. І не буде тобі тоді мама інших наречених шукати. І коли та сама Яна і її матуся побачать  з тобою поруч іншу, то відстануть від тебе. Ну, а потім коли це станеться, то попрощаєшся з тією Євою. Твоїй мамі на той момент вже буде все рівно, бо Яна буде втрачена. Хіба я не геній. О, дзвінок, дівчатка прийшли, так що посміхайся,- і Антон пішов до вхідних дверей зустрічати гостей.

  Денис намагався зрозуміти Антона правильно та заспокоїтися, прийняти своє власне рішення. Взагалі ідея-то у нього непогана, але це не обов’язково повинна бути Єва. Денис якось не міг все-таки зрозуміти, чому Антон так переконаний, що саме Єва може сподобатися його матері. І чому він так впевнений, що Єва захоче з ним зустрічатися. Звісно він, Денис може спокусити будь-яку дівчину і Єва не виняток. З його-то шармом, вона закохається у нього до нестями і не зможе без нього навіть і дня прожити. У цьому-то Денис був переконаний. А як же він? Чи зможе він бути поруч з дівчиною, яка йому зовсім не подобається. Чи вистачить у нього совісті її дурити, прикидатися закоханим у неї, коли насправді вона йому байдужа. А хіба він раніше не дурив дівчат? Ще й як. І ніяка совість його не заїдала, то зараз чому повинно бути по-іншому...