Читати книгу - "Заборонене кохання, Тіна Волф "

Сьогодні хлопці працювали удвох, по черзі були за бариста. Марк поряд з Єгором трохи ожив, навіть шуткував, навіть був привітний з Лізою і вдячний їй за допомогу. День пройшов досить жваво і, на диво, весело. Та, ще й намічалась ненудна ніч.

По закінченні робочого дня, вирішили довго не затримуватись, а швидко почали збиратись, бо ще хотіли заїхати додому, переодягтися.

Ліза крадькома зиркала на них, але нічого не казала. Вона розуміла, що для них була, як завжди, третьою зайвою.

-  Лізок, бувай! – гукнув до неї Єгор і відправив повітряний поцілунок, від чого та скривилась, - Твоя зазноба сумує, - прошепотів на вухо Марку, - І чому б тобі не придивитись до неї краще, друже? Вона ж в твоєму смаку? Міс Скромність! Все як ти любиш? – хіхікнув.

-  Єгор, перестань. Мала вона ще. Їй лише дев’ятнадцять, - зиркнув на Лізу, неначе оцінюючи її та швидко перевів погляд на друга.

-  То тож добре! Навчиш її бути дорослою. А в кого ж їй вчитись? – зробив висновок Єгор, застібаючи куртку і натягуючи на голову капюшон.

Марк глянув на Лізу і зустрівся з її сумними очима. Потім гукнув:

-  Бувай, Лізо! Зустрінемось завтра, - посміхнувся, повернувся і пішов геть.

Хлопці швидко дісталися додому, переодяглися, закинули до рота по бутерброду, потім викликали таксі і вже через декілька хвилин мчали в сторону нічного клубу «Елвіс».

Марк вирішив, спочатку, полікуватися спиртним. Завтра Єгор його підмінить, вже домовився з ним. Єгору не звикати пропадати на тусовках до ранку, а потім, як ні в чому не бувало, піти на роботу після бурхливої ночі. Для нього – це норм! Тож він охоче погодився вийти на зміну за друга. Тепер Марк міг дозволити собі все!

Переступивши поріг нічного клубу, хлопців одразу затягло у вихор веселощів та розпусти.

Марк пішов до барної стійки і одразу замовив собі чогось міцненького, залпом випив. Потім ще. Знову випив. Відчув полегшення, але достатньо, не забрало.

Після третьої чарки міцного напою почав злитися на себе:

-  Чорт забирай! Як її позбутися? – тихо вилаявся сам на себе.

-  Досить вливати в себе, пішли дівок підшукаємо на смак, бо так проґавиш весь кайф, - штурхонув його під бік Єгор, відтягуючи від барної стійки.

Марк після трьох випитих чарок тримався досить впевнено, неначе нічого в себе і не вливав.

-  Подивись які кралі? – несамовито волав йому на вухо Єгор, - йдемо у відрив, друже! – розштовхуючи всіх, хто потрапляв на шляху,  пробивав собі та другу дорогу до краль.

Тими кралями знову були дівки, які всім своїм виглядом кричали: «Хлопці! Візьміть нас! Ми вже зачекались!»

-  Я не здужаю скільки випити, - думав Марк, - Знову все повторюється. Прямо дежавю якесь, - а в голос промовив, - Давай з тими дівками ти якось сам, а я для себе іншу підшукаю.

-  Отак завжди! Кинеш мене і розгрібай, Єгор, за двох! – вдавано обурився, а в самого очі запалали і вже неначе магнітом потягло до краль, які явно засумували.

Марк залишився один. Обвівши поглядом всіх присутніх, спробував підшукати для себе якусь дівчину. Але контингент, що його оточував не викликав позитивних емоцій, а навпаки відразу. Тоді хлопець вирішив, що треба ще добавити, щоб дійти потрібної кондиції і вже простіше дивитись на оточуючий світ.

Знову поплентався до барної стійки, замовив чогось міцного і щоб було побільше. Вже не став пити залпом, а відпивав невеликими ковточками, смакуючи.

Раптом відчув чийсь погляд на собі. Озирнувся, нікого знайомого не помітив.

-  Привіт! – почув за спиною і легкий дотик чиєїсь, явно жіночої долоні торкнувся його плеча.

Марк обернувся і побачив ту незнайомку, з якою він нещодавно провів бурхливу ніч, і в якої не запитав імені.

-  Привіт, - блиснув очима в її бік, - Не думав, що ти знову наважишся підійти. Смілива! – і оцінююче провів по ній звабливим поглядом.

-  Я тебе хоча б знаю, - посміхнулась, - Ти хоча б не збоченець?!

-  Та, останнім часом я в цьому не впевнений, - відповів і запросив дівчину сісти поряд.

Та вмостилася на стілець, намагаючись зачепити своїми стегнами Марка. Той натяк зрозумів одразу. Хитро посміхнувся, випитий алкоголь спонукав його до дій, які б на тверезу голову Марк собі не дозволив би. Він злегка шльопнув її по сідницях, які виявились досить апетитними. Дівчина хіхікнула, і почала вести себе більш розкуто: лізти до нього з поцілунками та тискатися, а потім несподівано сказала:

-  Я, Аліна!

-  Я, Марк! – відповів, і засміявся, - Вирішила одразу познайомитись, щоб не було як минулого разу, - і продовжував поглядом хижака слідкувати за своєю здобиччю, -  То, що, Аліно, усамітнимося по-дорослому? І без прелюдій? Чого зволікати? – не соромлячись запитав свою «стару» знайому.

-  Усамітнимось! – одразу відповіла.

-  Не боїшся? – запитав і поглянув прискіпливо їй в очі.

-  Та, ні! Ти ж не збоченець?

-  Тоді ходімо, - хитро посміхнувся, вхопив Аліну за руку і потягнув до виходу.