Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур "

Цікаво, що він вигадав? Мене так і підмивало підглянути хоч одним оком, але я сумлінно терпіла і не піддалася спокусі, хоча й страшенно кортіло. Залунала ніжна, повільна мелодія і легкий вітерець доніс до мене виразний запах троянд.

-  Кіро, - погукав Клод і я здивовано розплющила очі. 

Він стояв за пару кроків від мене і тримав у руках величезний букет білих троянд. 

-  Я хочу подарувати тобі ці квіти, бо саме вони мені завжди нагадують про тебе. Ти, як і ці дивовижні створіння природи - чиста, тендітна, вишукана, надзвичайно гарна, спокуслива і пристрасна, але водночас вільна, відважна, трішки шалена і маєш такі ж гострі колючки. І саме тому – унікальна та неповторна. 

Чоловік підійшов ближче, а я підвелася йому назустріч і прийнявши букет, схвильовано очікувала продовження. Спостерігаючи, як він з надзвичайно зосередженим і серйозним виразом обличчя зробив назад два кроки, щоб продовжити, нервово закусила губу і затамувала подих. 

-   За час нашого знайомства я зрозумів, що не уявляю поруч із собою нікого іншого. Як виявилося, все моє попереднє життя було наповнене фарбами лише наполовину, бо тільки поруч з тобою воно засяяло і наповнилося повною мірою, - Клод опустився на одне коліно і розкрив долоню, на якій лежала витончена обручка.

Моє збентежене серце тріпотіло і сполоханою пташкою несамовито калатало у грудях. На очі навернулися сльози, і я, мов крізь серпанок, дивилася на чоловіка, який продовжив раптово схриплим голосом:

-  Тепер і надалі я вже не уявляю своє життя без тебе. Я прошу тебе стати моєю дружиною. Не тому, що це нам обом вигідно, не через обставини чи домовленості, а по-справжньому. Бо я кохаю тебе більше за все на світі. 

Мені здалося, що час на мить зупинився, завмер в очікуванні, як і Клод, що пильно дивився на мене, а на його шиї ледь помітно пульсувала жила, виказуючи хвилювання чоловіка. Я не могла відірвати погляд від його очей, які, здавалося, дивилися в саму душу, і я відчувала їхню незрівнянну теплоту і щирість. Здавалося, що серце розривається від почуттів, від несподіваної і безмежної радості, яка заполонила мене.

-  Клоде, - мой голос тремтів, коли я вимовляла його ім'я, - я не знаю, що сказати... крім того, що я тебе теж кохаю. Дуже-дуже кохаю.

-  То ти згодна?

Він підійшов ближче, взяв мої долоні в свої і, почувши ствердну відповідь, одягнув мені на палець обручку. Від щастя голова йшла обертом. В цю хвилину не важливо було нічого: ні втрачене минуле, ні непевне майбутнє. Він нахилився і поцілував мене, і в той момент я відчула, як все навколо нас зникло. Лишилися тільки ми, наша любов і безцінна й незабутня мить щастя.