Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

?

Він не мертвий?

Брандо підійшов і підняв ліхтар. На поверхні ліхтаря була довга тріщина, але тріщина, очевидно, повільно гоїлася. Хранитель мосту мертвих, повелитель нежиті. Це теж прокляття. Він проклинає його блукати тут вічність. Поки його божественність не згасне, він не помре.

Він недбало кинув ліхтар у пил, але Тіа підбігла і підняла його, як скарб. Незважаючи ні на що, це був Божественний Артефакт.

.

Брандо підвів голову і подивився на туман вдалині. Пішли. Упокій мертвого Місяця може бути перед нами.

?

Упокій мертвого Місяця?

.

Це свята земля нежиті, місце вічного спочинку. — відповів Мефістофель з деякою тугою. Нежить буде спати тут вічно, щоб ніколи не згадати про світ смертних. Але вони по-справжньому відродяться в Морі Смерті. Їхні душі повернуться на Світове Дерево, і одного разу вони нарешті відродяться в цьому світі в іншій формі.

.

Країна Вічної Смерті є кінцевим пунктом призначення всієї нежиті. Це місце, де знаходиться божественне царство богині Мертвого Місяця Елоденір. — відповів і Метіша.

.

Але Брандо раптом зупинився.

.

У тумані з’явилося ще більше трупів.

Це було схоже на собаку чудовисько завбільшки з невелику гору. Кожен повинен був підвести очі, щоб побачити його повний вигляд. Його тіло було вкрите ранами, а з ран текла бронзова кров, але він давно висох.

.

Брандо побачив колір крові і не міг не смикнути повіки.

?

Що це? — невпевнено спитав Скарлет. Сутінковий вовк, нащадок Фенріра?

. -

Подивіться на їхню кров. Демонеса з оленячим тілом простягнула руку і доторкнулася до липкої крові чудовиська. Кров на її пальці була яскраво-мідного кольору. Вона сказала: Це син Гарма.

?

Гарм?

.

Собака Судного дня в Блідій поемі, авангард сутінків, відповіла Ірен. Але насправді вони належать не до сутінкового племені, а до бронзового виду.

.

Бронзові види.

Цей термін змусив тремтіти серце кожного. Бронзовий вид був відсутньою кровною лінією між Залізним і Срібним видами. Легенда свідчить, що вони були нащадками Велетнів, однієї з останніх рас, створених Божественним Народом.

.

Вони були єдиними істотами в цьому світі, які могли прекрасно прийняти владу Тіамат і поглинати поживні речовини з темної магії. Вони були могутньою і досконалою расою, але, на жаль, народилися кровожерливими, жорстокими і войовничими. Вони були створені Богами і покинуті Богами. Вони приєдналися до Сутінкового Дракона і зрадили Сутінкового Дракона. Можна сказати, що це була раса з поганою долею.

Не дивно, що Божественний народ називав їх невдалими експериментами, хоча самому Брандо це ім’я не подобалося.

.

Але, можливо, це також була в якомусь сенсі удача.

.

Саме через зраду Бронзового виду Залізні Люди, як смертні, могли з’явитися в цьому світі.

Це легендарний бронзовий вид? Скарлет сміливо доторкнулася до шкіри потомства Гарма. Він був холодний на дотик, але вона чітко відчувала існування закону Тіамат. Монстри – це їхні нащадки?

.

Брандо кивнув.

Але чому тут є бронзові види? Маленька драконячка трохи здивувалася. Чи не повинні були вони давно вимерти?

.

Це просто труп, вказала Флофа на своє помилкове формулювання. Це не доводить, що вони не вимерли.

.

Але я завжди відчуваю, що не все так просто. — урочисто відповів Алоз. Поле бою тут, здається, не таке вже й старе. Насправді, починаючи з епохи Лазурного, бронзові види поступово зникали з історії.

.

З цим твердженням погодився і Брандо. Принаймні в історії, яку він знав, не було жодних записів про боротьбу з бронзовим видом і нежиттю. Буги зафіксували, що вони були поступово знищені Божественним Народом і Богами після Лазурової війни, а після цього Боги поступово зникали з поля зору людей.

Може, вони весь цей час тут переховувалися? — спитала Тія. Боги давно пішли з життя, і ніхто не знає, що сталося в Нижньому царстві, чи не так?

.

Це речення віддалено нагадало Брандо.

.

Але він похитав головою, але в його серці з’явився якийсь сумнів. Він завжди відчував, що начебто про щось подумав, але чи то спогад про попереднє життя, чи то про попереднє життя, це, здавалося, не має до цього жодного стосунку. У Бурштиновому мечі він ніколи не чув про Бронзовий клан.

.

Всі повільно йшли вперед.

.

Трупів у темряві ставало все більше, але не тільки Бронзових видів, а й Кришталевих Скупчень і Демонів. Сіель підняв свою палицю, дозволивши кінчику палиці яскраво сяяти. Світло проникало крізь плавучий туман, окреслюючи гори трупів трохи далі. Навкруги стояла тиша, і кілька коренів Світового Дерева пробивалися крізь темряву вдалині, проходячи крізь туман над головою кожного, роблячи весь простір дивним і моторошним.

.

Всі мовчки дивилися на поле бою невідомої епохи, і запеклість битви була поза межами уяви. Що спантеличувало, так це те, що Сутінки, Нежить і Бронзові види, здавалося, належали до різних таборів, і, судячи зі стану трупів, вони билися один з одним.

.

Це було дуже дивно.

.

Тіа підняла лампу душі Модгуда і зробила вигляд, що світить нею, але Фелаерн глянув на неї і холодно сказав: Викинь її. Маленька ельфійська дівчинка кліпнула очима і жалібно подивилася на сестру, прошепотіла тихим голосом: Це Господній трофей.

.

Фелаерн холодно подивився на Брандо, і Брандо квапливо сказав: Я не хочу цієї штуки, хоча ця лампа є Божественним Артефактом, звичайні люди не можуть нею користуватися. До речі, коли його відновлять, Модгуд може ожити і прийти шукати тебе, Тіа.

Тіа злякалася і не могла втриматися, щоб не підняти лампу, щоб придивитися ближче, ніби в лампі справді горів примарний вогонь. Вона так злякалася, що обличчя її зблідло, і вона квапливо поклала лампу, трохи тремтячи під час розмови: Я я поставлю її сюди, чи зможу я?

.

Гадаю, тобі краще покласти його назад на міст, Тіа, — з усмішкою відповів Сіель .

Я Я Єдиний? Тіа ось-ось заплаче, її ноги підкосилися, і вона ледь не впала на землю. На щастя, Ферлін досить швидко схопила сестру. Вона взяла Тію за руку і поплескала її по спині, щоб заспокоїти. Потім вона підняла голову і глянула на Чарльза.

.

Ширзнизав плечима. Що ж до Метіші та Скарлет, то вони не могли не сміятися.

,

Алоз подивився на поле бою, оповите туманом і темрявою, і обличчя маленької драконячки мало рідкісний урочистий вираз: Яка велика битва! Для дракона, який успадкував знання від свого роду, німа сцена явно викликала деякі спогади в