Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Однак Фрея все одно продовжувала рухатися вперед, рухаючись у напрямку іншої кришталевої вежі в її пам’яті. Вона вже була поранена по всьому тілу, і вона насилу відштовхнула труп Кришталевого Грона. Серед тріскучих звуків меч у її руці також розколовся на кілька частин.

.

Фрея насилу підняла голову. Вона все ще бачила в небі сцену поля бою. Кришталеве скупчення, гігантські дракони, плаваючі лінкори, лицар Грифон і кавалерія Віверни впліталися в неосяжне небо і вилітало з нього.

.

Однак поле бою вже досягло найнапруженішої стадії, і ніхто не міг сказати, хто є хто.

З приголомшливим вибухом здавалося, що на небі зійшло сонце, і яскраве світло навіть освітлювало шари хмар. Величезний чорний кристал у формі ромба повільно провалювався крізь хмари, косо і врізався в землю. Сліпучі спалахи продовжували вириватися з поверхні кристала ромба. Це були сріблясті світлові плями, які врізалися у величезне тіло, схоже на плавуче місто.

. І кожна світла пляма світла була плаваючим лінкором.

.

Банксійці, Ауїн і Буги рішуче проводили свою тактику. Плавучі кораблі поступово виходили зі строю. Перед тим, як піти, вони стріляли з гармат, щоб віддати честь усім. Потім, у розпливчастих сльозах людей, вони промайнули по небу і випустили останній спалах.

Чорний король Фіцтом, який був нестерпно зарозумілим протягом семи поколінь, досяг свого кінця на цьому полі бою, де панували смертні.

Над його велетенським тілом була напрочуд велика діра. Володар срібних ельфів, чиї обладунки були в лахмітті, повільно підвівся. Він був героєм цього покоління Срібних ельфів і пережив незліченну кількість битв. Але тут, можливо, це була б його кінцева зупинка.

Він спирався однією рукою на край розбитої поверхні Фіцтома. Зіткнувшись із завиванням вітру на плато, він зняв шолом і кинув його подалі. Шолом покотився і зник під хмарами.

.

З його чола текла срібна кров. Норн витер її рукою, і на його руці також була срібна кров. Його напарник, його товариш протягом тисячоліть, труп драконячого звіра спокійно лежав у норі.

.

Це була остання слава кінноти Короля Драконів.

.

Він витяг свій довгий меч і кинув його вниз. Довгий меч малював дугу в хмарах і поступово перетворювався на сяючу пляму світла. Кіннота Короля Драконів ніколи не залишала свою зброю ворогові, навіть після того, як той загинув.

.

Норн раптом згадав про Священну війну тисячі років тому.

.

Він стояв у долині і дивився, як ідуть його батько з братом. Ельфи співали гімни і виходили з долини, де вони народилися і виросли. Багато з них так і не повернулися.

.

Це була епоха, коли світло повернулося.

.

Це також була велика війна з давніх часів.

.

Так само, як і зараз.

.

Світло над хмарами зникло.

,

Фрея злегка примружила очі, які були зачаровані засохлою кров’ю. Небо повернулося до кольору крові. У центрі неба стояла красива срібна каблучка.

.

Але це не була прикраса. Це було поле битви між царем чарівників Соломоном і Герьяновим. Два найсильніших чарівника світу збиралися позмагатися в такому місці в такий час.

.

Вона подивилася на прекрасний срібний перстень і незліченні кришталеві грона, які врізалися в нього, розлетівшись на друзки і впавши на землю. Потім вона опустила голову, нахилилася, щоб узяти ще один довгий меч, і повільно пішла вперед.

.

Дим і пил вкрили все поле бою.

Але за димом чорна сфера в центрі поля бою ставала все більш очевидною. Слабкий натиск оточив усе поле бою. Бог ставав все ближче і ближче до цього світу.

Дракони пролітали над полем бою з малої висоти. Вони почали збиратися з усіх боків. Мітріл повів драконів наблизитися до каналу передачі з іншого боку. Дракони вирішили зупинити його за будь-яку ціну.

.

Сила Бога, навіть якщо вона більше не була благословенна Законом Тіамата, не була чимось, з чим смертні могли б змагатися. Це був рівень влади, який був набагато вищим за рівень влади короля чорних Фіцтома.

.

Але перед Мітрілом відкинулася тінь.

.

Арак Невидимий.

Величезна кришталева оса змахнула крилами і полетіла в небі, загороджуючи драконів.

.

Володимир Великий, який в черговий раз зазнав поразки від Соломона, раптово зупинився. Хоча він виглядав трохи збентеженим, з подряпиною на щоці, і навіть шматок його червоної мантії був спалений, він зловтішано подивився на драконів вдалині і раптом засміявся. Король чарівників – це справді Король чарівників. Соломоне, твоя ера навіть затьмарила світло всіх нас. Люди навіть думають, що ви наймогутніший чарівник в історії Бугів. Хоча я трохи заздрю, але мушу визнати правду.

Володимир Великий Гер’янов сказав у каденції: Ти справді дуже сильний, сильніший за будь-кого з нас. Але, на жаль, ви все одно нічого не можете змінити. Він підняв руки і голосно сказав: Озирніться навколо. Незалежно від того, наскільки ви сильні, чи можете ви бути сильнішими за народ Божий?

.

Соломон мовчки подивився на цього чоловіка.

Давним-давно він, Серандур, Юкі і ця людина, вони вчотирьох, підтримували Срібний союз тієї епохи. Вони пережили розрив з Міірнами, об’єднали зусилля, щоб боротися проти наймогутнішого заклинателя в історії смертних, Тумана, і працювали разом, щоб встановити порядок на континенті протягом тисячі років після Війни Святих. З тих пір Срібний Народ пильнував континент, залишений Мартою в небі.

Але, на його горе, його старі друзі віддалялися від нього.

.

Юкі давно порвав з іншими і загинув у великому льодовику.

Хоча Серандур не підтримував ідеї саасальдійців, емоційно він був ближчим до Червоно-Синього союзу.

.

І цей чоловік пішов.

.

Він був ще далі від них.

Володимире Великий, — тихо промовив Соломон. Заради минулого я не хочу вбивати тебе своїми руками. Вклоніться ельфам Еруїна і Вітру. Принаймні люди пам’ятатимуть гордість саасальдійців.

Цей жарт не смішний, Соломоне. Ти збираєшся попросити у мене вибачення у деяких смертних? Володимир Великий глузував. Знаєте, чому інші не згодні з вашими ідеями? Бо ми – Буги, народжені бути високими і могутніми.

,

Ніхто не високий і могутній, Володимир Великий. Твоя і моя сила походять від Тіамат. Милість леді Марти належить усім у цьому світі, а не нам з вами.

!

Але це те, на що ми заслуговуємо! Володимир сердито заревів, я невтомно працював, щоб пізнати правду і знання цього світу, щоб здобути владу і статус, які маю сьогодні. Все це є результатом нашої кропіткої праці. Як