Читати книгу - "Житія Святих - Квітень, Данило Туптало"

необрізані серцем, озлоблені ідолопоклонники, сповнені всілякої нечистоти і нечистих духів служителі, у всіх-бо градах, і селах, і на розпуттях будували кумирниці й ідолів ставили. Волхвування, ворожба, чари і вся сила бісівська в них була, її Господь наш Ісус Христос пришестям своїм зруйнував і згубив. Коли був божественний євангелист Марко у Киринії, граді Пентаполійському, і небесне Христове царство проповідував, і чуда робив великі (хворих зцілював, прокажених очищав, нечистих і лютих духів виганяв словом божественної благодаті), багато людей, тою апостольською проповіддю і чудами просвічені, вірили в Господа нашого Ісуса Христа й ідолів своїх з кумирницями скидали і розбивали, і хрестилися в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Там-бо йому наказано було Духом Святим, щоб ішов у Фаритійську Олександрію сіяти добре слова Божого насіння (Фаритійською Олександрія названа була через те, що приєднаний був град маленький, на ім'я Фарос, у ньому ж на височезному стовпі щоночі запалювали вогонь для для тих, хто плавав морем на кораблі, їм же той вогонь, як зоря, світив, показуючи шлях до пристані). Святий євангелист Марко, як міцний і доблесний подвижник, ревно на подвиг туди йти поспішав, прощався з братами, кажучи їм: «Господь мій сказав мені, щоб ішов я в град Олександрійський». Брати ж відпроваджували його аж до корабля і, з'ївши з ним хліба, відпустили його, кажучи: «Господь Ісус Христос нехай влаштує тобі дорогу добру».

Відпливши ж звідти, Марко святий наступного дня Олександрії досягнув. І, вийшовши з корабля, прибув на місце одне, що називалося Мендіон. Коли входив він у ворота градські, тріснув йому сандаль. Те побачивши, апостол сказав собі: «Справді добра мені ця дорога». Тоді побачив шевця, що старе взуття направляв, дав йому сандаль свій. Швець, зашиваючи сандаль, випадково проколов знаряддям своїм ліву руку і, зойкнувши, прикликав Бога, як же звичайно у таких випадках. Апостол же, почувши ім'я Боже, утішився духом і сказав собі: «Щасливою зробив Бог дорогу мою». Була ж рана у руці шевця болючою, і багато крови витекло. Святий же Марко плюнув на землю і зробив мазь, помастив рану його, кажучи: «В ім'я Ісуса Христа, що живе навіки, будь здоровим». І зразу зцілилася рана, і здорова стала рука. Швець же, бачивши таку силу мужа і дію його слів, чисте ж його добродійне життя зі самого вигляду пізнавав, сказав до нього: «Прошу тебе, чоловіче Божий, іди в дім мій і будь сьогодні в мене, раба твого. Будемо разом хліб їсти, бо вчинив ти нині зі мною милість». Апостол же радий був, сказав: «Господь тобі хай дасть хліб життя небесного». І взяв чоловік апостола, увів у дім свій, веселячись. Коли ж увійшов Марко святий у дім його, сказав: «Благословення Господнє хай буде тут, помолімося, брате, до Бога». І помолилися разом. Після молитви ж сіли їсти і розмовляли один з одним з любов'ю. Сказав швець до святого: «Отче, хто ти і звідки в тебе таке сильне слово?» Відповів святий Марко: «Я — раб Господа Ісуса Христа, Сина Божого». Сказав чоловік: «Хотів би я того Сина Божого бачити». Відповів святий Марко: «Я тобі покажу Його». І почав благовістити Євангеліє Ісуса Христа і показувати від пророків, що про Господа нашого було пророковане. Сказав чоловік: «Я Писання, яке ти розповідаєш, ніколи не чув, лише Іліяду та Одіссею і те, як мудрують єгипетські отроки». Тому Марко святий проповідував йому Христа і виявляв те, що мудрість світу цього глупота є в Бога. Повірив же чоловік у те, що говорив Марко святий, бачивши знамення його чудесні, й охрестився він, і цілий дім його, і багато мешканців міста того. Було ж ім'я чоловікові тому Ананія. Коли росло ж день за днем і примножувалося число вірних, почули мужі найголовніші в місті, що один галилеєць прийшов до них і ображає богів їхніх, і не дає приносити їм жертви. Шукали тому, щоб убити його, і робили засідки на нього, аби зловити його. Святий же Марко, довідавшись про раду їхню, поставив єпископа для вірних Ананію і трьох пресвітерів: Малеона, Савина, Кердона — і сім дияконів й инших одинадцять клириків на службу церкві. І пішов звідти, і прийшов знову в Пентаполь, і перебував у Пентаполі два роки, й утвердив братів, що там були, і поставив їм і в навколишніх краях і градах єпископів, і пресвітерів, і клириків, і знову в Олександрію повернувся. Побачив же, що брати примножилися у благодаті і вірі Господній, що й церкву собі збудували у примор'ї на місці, що називалося Вукуле, чи худобогодувальне. І тішився вельми цим праведний, і, схиливши коліна, прославив Бога, і перебував у тій церкві часу досить, і християни примножувалися, і сміялися з еллінів, і їхніх ідолів ганьбили. Довідалися ж еллінські градоначальники, що святий Марко в град їхній прийшов і живе тут, сповнилися ревности і заздрости, бо чули, що робить він чуд багато, хворих зцілює, глухим слух, сліпим прозріння подає, шукали його і не знаходили, скреготали зубами своїми і в жертовниках своїх нечистих і на бенкетах ідольських взивали з гнівом, кажучи: «Велику кривду робить нам волхв і чарівник той». Коли ж надійшов пресвітлий празник Пасхи і настав воскресення Христового день недільний, у восьмий календ травня, тобто двадцять четвертий день місяця квітня, в який же і в еллінів нечистого їхнього бога Серапіда нечестиве святкування здійснюється, тоді святий євангелист Марко відправляв у церкві Божественну Службу. Такий час нечестиві вибрали, напали несподівано всією силою своєю на церкву і схопили святого, наклали шнур на шию його і волокли, кажучи: «Тягнемо вола цього до волового стійбища (тобто у хлів воловий)». А святий Марко дякував Христові Спасу, кажучи: «Дякую Тобі, Господи Ісусе Христе, що сподобив мене в Ім'я Твоє це терпіти». Волочений же був святий по землі, повній гострого каміння, і зранилося тіло його до гострого каміння, і зачервонівся кров'ю його шлях той. Коли ж настав вечір, нечестиві елліни вкинули апостола святого до темниці, допоки порадяться, якою смертю його стратити. Опівночі ж, коли двері були замкнені і сторожа перед дверима спала, землетрус був великий: ангел-бо Господній зійшов з небес, торкнувся апостола і сказав: «Рабе Божий Марку, верховний серед святих у Єгипті, ось вписане ім'я твоє у книзі життя на небесах, і вшанований ти зі святими апостолами, і пам'ять твоя не буде забута навіки, і будеш співликувати з вишніми силами, архангели приймуть на небеса дух твій, і мощі