Читати книгу - "В обіймах привида, Анні Флейм"

Ерзебетта… Ерза засинає швидко. Вже за хвилину її дихання вирівнюється, стає глибшим та розміренішим. Повільно розгинаю пальці, якими впивався в підлокітники крісла весь цей час.

Я думав, що вона не витримає і наполягатиме на продовженні.

Я був майже впевнений, що не втримаюсь, зірвуся у прірву омани та завдам їй болю.

Але Ерза знову показала себе рідкісною розумницею, вирішивши не провокувати мене надміру, хоча укол її розчарування був доволі болючим.

Добре, що вона не вловлює мої почуттів.

Солодка мука — знати, що варто простягнути руку, і ця жінка зробить все або майже все, що я захочу — і свідомо від цього відмовлятися. Адже не просто зробить, а з радістю і щирим бажанням мені догодити.

Що завгодно.

Дивне відчуття. Незвичне. Настільки приємне, що до нього просто страшно звикати.

Невідомо, скільки минає часу, перш ніж я нарешті наважуюсь наблизитися до Ерзи. Та варто мені встати з крісла та зробити пару кроків, як вона перевертається на спину. Ковдра сповзає трохи нижче та оголює верхню частину грудей. Хитнувши головою з боку в бік, Ерза усміхається уві сні, я відчуваю прилив сил.

Вона бачить сон… про мене?

Ця думка відволікає мене від милування обрисами її тіла під ковдрою та за її межами. Надто хочеться подивитися зблизька, простежити за зміною виразу обличчя, щоб отримати підказку про зміст цього сну. Чи навіть зазирнути в нього… Дарма у мене другий ранг з менталістики?

Ні, надто великий ризик її розбудити. Чи ще гірше — розбурхати в ній неприємні спогади, адже вплив може здатися їй знайомим. Все ж недарма вона з полегшенням скористалася запропонованою можливістю уникнути розповіді про себе.

Від думки про те, що з нею міг зробити дізнавач під час копирсання в пам'яті, мені хочеться вбити його, воскресити та вбити знову.

Підзабуте почуття. Небезпечне, але в дечому приємне.

Схоже, я починаю прив'язуватися до цієї Ерзебетти… Ерзи. Чи на краще це? 

Можливо.

Але що точно знаю — після розмови з нею сьогодні мені дійсно стало легше. Вона вміє слухати. Співчувати. Любити. Ба, навіть її жаль не відчувався принизливим.

Всі її почуття до мене якісь… Незвичні. Чисті. Без жодної корисливої чи зловтішної думки.

Невже так буває? Якщо так, то чим я це заслужив?

Не витримую, змінюю форму і розчиняюсь в повітрі. Зараз, коли я бачу скоріше не тіло, а душу, прикриту напівпрозорою оболонкою в формі тіла, мимоволі милуюсь тим, наскільки ця Ерза не схожа на ту Ерзебетту.

Душа тієї Ерзебетти до болю обпалювала багряним вогнем при щонайменшій спробі наблизитися. У цієї Ерзи вона м'яко переливається сонячним золотом, однаково здатним як засліпити, так і зігріти. 

І в моєму випадку вона обрала друге.

Добровільно стала моїм особистим сонцем.

І це ще вона мене дивом дивним назвала. Ні, з нас двох — дивом є саме Ерза.

Лише заради цього варто повернутися. Заради можливості бути з нею. Якби ж тільки не такою ціною…

Ерза двічі перевертається на бік і повертається на спину, перш небо починає поволі сірішати. Досадливо відмітивши, що світанок вже незабаром, переміщуюсь вбік і далі — крізь стіну до коридору. Нехай поспить спокійно.

Пірнаю вниз — на перший поверх. І ще нижче — до підвалу. Набуваю матеріальної форми перед механізмом, що невпинно шелестить тонкими смугами металу в очікуванні наступної жертви.

Вона незабаром буде. Він.

Мисливець взяв слід, який я йому надав. Відчув мій відбиток на листі-відповіді дізнавачу — хоч імовірність цього була вкрай невеликою, але розрахунок виявився вірним. Астард чекав на це запрошення більше півсотні років.

Я відчуваю його нетерпіння. Він вже тут, зовсім поруч, у Фейті. Квапиться назустріч своїй загибелі.

Якби ще було більше часу, щоб підготувати пастку...

Про те, що буде далі, коли настане час третьої жертви, я волію поки що просто не думати.

Адже це відволікатиме.

Надто боляче уявляти свої почуття в ту мить, коли згасне моє дорогоцінне сонце.

Про те, що буде у випадку, якщо Ерза відмовиться повертатись, я не хочу думати взагалі.
_______________

От і добігла кінця перша частина історії. Сподіваюсь, вам сподобалось. Буду рада дізнатись вашу думку в коментарях ;)
Продовження — в книзі "Поцілована некромантом", з'явиться після опівдня. Підписуйтесь, щоб не пропустити. Приємного читання ^_^

Кінець