Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

Івін знизала плечима.

— Ну то й що? Як я розумію, Ріана просто розпитувала професора аб Нейвана і писала мені те, що він казав. За великим рахунком, я листувалася з ним. А Ріана мала від цього зиск, наша дискусія дозволила їй дечого навчитися.

Етне і Шайна дружно зайшлися сміхом. Івін трохи розгублено поглядала то на одну, то на іншу. А Шайна, досхочу насміявшись, сказала:

— Ти просто унікальна, Івін! Часом здаєшся мені мудрішою за всіх найстарших, а часом буваєш ще наївнішою за Фіннелу. Те, що ти така жадібна до знань, зовсім не означає, що всі інші лише й чекають нагоди навчитися чогось нового. Ти ж колись навчала Ріану і маєш пам’ятати, яка вона ледача. І за останні сім років нічого не змінилось. Я взагалі думала, що Ріана пробуде меншою сестрою аж до тридцяти, і дуже здивувалася, коли позаторік вона сяк-так склала всі іспити. Гадаю, для неї була справжня мука щодня відповідати на твої листи.

— Можеш не гадати, так і було, — підтвердила Етне, яка, на відміну від Шайни, частенько листувалася з Айліш вер Нів. — Ріану це страшенно дратувало, та відмовитись вона ніяк не могла. Власне, тому й вирушила до Дин Гаїла, щоб і далі мати під рукою Шимаса аб Нейвана, який зараз їде в Кованхар.

— Ага, — промовила Івін. — То он воно що… — Вона ненадовго задумалася. — Ну що ж, тоді я продовжу. І далі спілкуватимуся з професором аб Нейваном, він дуже розумний чоловік. А Ріана нехай служить нам листоношею. Я змушу її поїхати аж до Кованхара.

— Тільки не перегравай, — попередила Шайна. — Ріана лінива, але розумна. Вона не повинна запідозрити, що ми тобі все розповіли.

— Не запідозрить, — сказала Етне. — За словами Ай… Коротше, Ріана переконана, що король Келлах надіслав лише одного листа, в Еврах, а найстарші заборонили говорити про нього навіть нам.

— Тоді вона не така вже й розумна, — зауважила Івін. — Мусила б здогадатися, що гонець був не один.

— Мабуть, вона про це думала, — припустила Шайна. — Та просто не змогла повірити, що Ейрін погодилася приховати існування пророцтва про себе.

Івін з усмішкою кивнула:

— Атож, твоя правда. Якби Ріана довідалася, що сімнадцять століть тому хтось передбачив її появу, то нізащо б не стала мовчати.

— Ще б пак, — усміхнулась у відповідь Шайна. — Нам дуже пощастило, що Первісна не обрала Ріану. Вона б негайно проголосила себе королевою Тір Мінегану.

З ними якраз порівнялися Мораґ і Фіннела. А оскільки шеренга з шести вершників була заширока навіть для Тироґенського тракту, Етне та Івін полишили їхнє товариство. Перша притримала коня і приєдналася до трьох відьом, що їхали позаду, а друга наздогнала Ґвен, Бренана та Ліама.

— Я чула, ви тут говорили про Ріану, — сказала Мораґ. — А ти знаєш, Ейрін, що вона твоя велика шанувальниця? Вчора я отримала від неї листа — і, гадаю, не лише я одна, — в якому Ріана запропонувала називати тебе першою сестрою.

— Ой, ні! — застогнала Ейрін. — Тільки цього бракувало!

— Проте нічого не вдієш. Твоя Первісна не обернеться на звичайну Іскру. Хочеш не хочеш, а доведеться з нею жити. Дякуй долі бодай за те, що ти прийшла в цей світ, осяяна величчю земною, — процитувавши уривок з пророцтва, Мораґ не стрималась і пирснула сміхом. — Тобі не треба звикати ні до слави, ні до шани, ні до влади. Дівчині з простого роду було б набагато важче пристосуватися до своєї унікальності.

— Мені теж важко.

— А я й не кажу, що легко. Та все ж ти змалечку звикла бути особливою, тому зараз непогано тримаєшся… Хоча й намагаєшся сховатися за Фіннелиною спиною.

Ейрін і Фіннела з німим запитанням утупилися в неї. Мораґ здивовано кліпнула очима.

— Та невже не зрозуміло?

— Ні, — відповіли вони одночасно.

— Усе вам зрозуміло, — озвалася Шайна. — Просто Мораґ надто образно висловилася. Вона має на увазі, що сторонні вважають відьмою-королівною не тебе, Ейрін, а тебе, Фіннело.

— Ну, це ясно, — недбало сказала Ейрін. — Фіннела вишуканіша за мене.

— А Ейрін ще й хизується в штанях, — несхвально докинула Фіннела.

— Штани тут ні до чого, — заперечила Мораґ. — Вас плутають і в сукнях. Ти тримаєшся підкреслено скромно, Ейрін, граєш роль меншої сестри.

— А я і є менша сестра.

— Отож-то. Тебе цілком влаштовує, що вся увага зосереджена на Фіннелі, а тебе сприймають за звичайну відьму.

— А я думала, вона так задається, — промовила Фіннела. — Мовляв, я ось така, я справжня відьма, і мені по цимбалах усі королівські почесті.

— І задається також, — погодилась Мораґ. — Це можна назвати погордливою скромністю або ж сором’язливою пихою: усі, кому треба, знають, хто я така, а на думку решти мені начхати.

— Може, годі вже? — запитала Ейрін, якій геть не подобалася ця розмова. — Нехай я роблю щось не так, та хіба це привід розбирати мене по кісточках? Могли б зрозуміти моє становище, поспівчувати.

— Ми все розуміємо, — сказала Шайна.

— І співчуваємо, — додала Мораґ. — Просто я вважаю твою реакцію на мої слова про Ріану неправильною. Тобі б навпаки — радіти, що маєш таких палких шанувальниць. Вони врівноважать твоїх недоброзичливців. Яких, повір, набереться чимало.

— Та знаю, — зітхнула Ейрін. — І з однією з них зустрінусь уже незабаром.

— Я б не назвала сестру Альсу твоїм недоброзичливцем, — зауважила Шайна. — Вона просто глибокий скептик.

— Надзвичайно глибокий, — сказала Мораґ. — Аж дна не видно. Ну, гаразд, не вірить вона в Первісну, та хіба ж вона одна така. Проте інші скептики не надсилають усім сестрам листи, в яких переконують, що ніякої Первісної немає й бути не може. Це негожа поведінка для старшої. Я б на місці Альси зачекала