Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

І знову в його голові закрутилися думки: Гадженс пов’язаний із Петчеттом порнографією та рекетом. Про зв’язок Кеткарта із «Нічної сови» поки можна забути — Міллард із Екслі запевнили, що, на думку Вейлена та Мікі К., Кеткарт ніколи в житті не провернув би такої справи. Зі звіту Мілларда стає зрозуміло, що братам Енґлеклінґам не відомо, хто робив фотографії; очевидно, Кеткарт випадково натрапив на порножурнали і трохи замріявся. Отже, відкидаємо його, і ось яка картина перед нами постає: Боббі Індж, Крістін та Деріл Берджерон зникли. Ламар Гінтон, який, цілком імовірно, стріляв у нього на складі «Флер-де-Ліс», також зник. Тіммі Валберн, клієнт «Флер-де-Ліс», на якого наїхав Джек і який спить із оператором «Жетона честі», сьогодні перетнеться із ним на допиті у Расса Мілларда — спокійно… Припустімо, Тіммі розповів Біллі, як Джек його пресував; Біллі здогадався, хто обшукав машину Гінтона, — спокійно — цим педикам є що втрачати, так що свого зв’язку із «Флер-де-Ліс», про який Міллард взагалі не здогадується, вони нізащо не визнають.

Він знову думав і думав, прикурюючи сигарети одну за одною.

Каліцтва Гадженса страшенно нагадували світлини у журналах, які він знайшов неподалік помешкання Боббі Інджа. Цих журналів більше не бачив ніхто із копів. Той самий Міллард вважає, що, окрім садизму, нічого за ампутованими кінцівками не ховається.

Гадженс попереджав його, аби він тримався подалі від «Флер-де-Ліс». Лінн Брекен — повія Петчетта. Можливо, вона була знайома із Сідом?

А ось і джокер: Дадлі Сміт попросив його приглянути за Бадом Вайтом. Причина: мовляв, Бад дуже близько до серця взяв вбивство повії. Брекен — також повія, Петчетт — сутенер. Але: Дадлі не згадував про зв’язок із «Нічною совою» або з порнографією — можливо, він ні сном, ні духом про Петчетта/Брекен/порнуху/«Флер-де-Ліс»)? Про братів Енґлеклінґів та Кеткарта можна забути. І весь цей ланцюжок навряд чи згадано в горах звітів, написаних поліцією Лос-Анджелеса у зв’ язку із вбивствами в «Нічний сові».

Чудова робота: бензедрин, помножений на поліцейську чуйку. На годиннику — лише 11:20, треба вбити час до зустрічі. Отже, дві вартих уваги ниточки: Пірс Петчетт і Лінн Брекен.

Брекен живе ближче.

Джек приїхав до її будинку, припаркувався біля її машини. Вирішив почекати з годинку, якщо не з’явиться — тоді вже імпровізувати.

Дія бензедрину помалу слабшала; двері Брекен залишалися зачиненими. О 12:33 хлопчина, що розносив газети, жбурнув на ґанок свіжий випуск. Якщо Морті Бендіш встиг подати цю історію і якщо це «Міррор»…

Двері відчинилися; Лінн Брекен підняла газету, позіхнула й повернулася всередину. Газетяр проїхав повз Джека, і той устиг розгледіти, що розносив він саме «Лос-Анджелес Міррор». Ну, Морті, на тебе надія.

Ба-бах! Брекен гучно розчахнула двері й побігла до свого автомобіля. Заревів мотор, машина зірвалася з місця і помчала на захід, у бік Лос-Феліс. Джек почекав кілька секунд і поїхав за нею.

Вона прямувала на південний захід: Лос-Феліс на Вестерн, звідти — на Сансет, і все з перевищенням швидкості на двадцять км/год. Тут все було зрозуміло: сама не своя від страху, вона мчала до Петчетта, не наважившись зателефонувати.

Джек повернув на південь, зрізавши дорогу, і на Ґретна-Ґрін № 1184 встиг приїхати раніше за неї. Величезний іспанський будинок, простора галявина перед ним — Лінн Брекен ще не було.

Серце його шалено стукотіло: він вже й забув, як штирить на відхідняках від бензедрину. Джек припаркувався й перевірив перед будинком. Нікого. Пригнувшись, він обійшов будівлю й підкрався до якихось вікон.

Усе зачинено. На задньому дворі працював садівник — пройти непоміченим не вдасться. Почувся грюкіт автомобільних дверцят; Джек кинувся до найближчого вікна — воно було завішано фіранками, але у шпаринки між тканиною можна було щось побачити.

Пролунав дзвінок у двері; Джек не відривався від шпарини. До дверей підійшов Петчетт, відчинив. Лінн Брекен жбурнула в нього свіжу газету, а далі Джек спостерігав мімічну виставу: беззвучні рухи губ, круглі від страху очі. Він притулився вухом до скла, але почув лише стукіт власного серця. Але в підслуховуванні не було потреби, все і так зрозуміло: вони не знали про те, що Сіда було вбито, і новина страшенно їх перелякала, а отже, грохнули його не вони.

Вони пішли до сусідньої кімнати зі щільно завішеним вікном — навіть намагатися щось почути або побачити не було сенсу. Джек швидко побіг до свого автомобіля.

До Бюро він спізнився на десять хвилин. Приміщення, де розташовувався Відділ убивств був забитий донесхочу командою, що працювала над серіалом «Жетон честі». Бретт Чейз, Міллер Стентон, декоратор Девід Мертенс та його нянька Джеррі Марсалас сиділи тісненько на одній довгій лаві. Стояли: Біллі Дітерлінґ, оператори та чоловік п’ять із портфелями, очевидно, адвокати. Усе це юрмище було добряче знервованим; між ними ходили із планшетками Двейн Фіск та Дон Клекнер. Ані Макса Пелтца, ані Расса Мілларда в кімнаті видно не було.

Біллі Дітерлінґ непривітно зиркнув на нього, решта ж присутніх помахали руками. Джек помахав