Читати книгу - "Закрита гра. Шах, АнєчкаLB"

А у нас же все так лірично було. У риму. В асонанс. Кожен наш день складався в красиву поезію. Здавалося, всі ці роки зводилися непорушні будівлі вічного міста. А наша історія виявилася написами на піску. Всього одна хвиля - і все з легкістю змило. Адже почуття завжди тупляться й ламаються, натикаючись на суперечки. Спочатку зовсім непомітно. Та, все ж, зменшуються з кожним зіткненням і в кожному раунді. А потім ми вже торкаємося до найболючішого не з метою знеболити, а щоб посилити опоненту больові відчуття. Доводимо себе до божевілля і пірнаємо в нього з головою. Так, коли безтурботно плавиться розум і горить психіка.