Читати книгу - "Історія однієї з фей, Тетяна Собчук"

Ще одні спроби до танцювальної групи... На минулих мені не вистачило емоцій, як сказав один із членів «журі». Вони трохи відрізняються від журі на конкурсах, але лише тим, що тут тобі не ставлять оцінки за техніку та артистизм, а одразу говорять у чому проблема, і чому тобі відмовили.

Напевно, краще все по порядку. Мене звуть Катаріна, для друзів Кеті. За місяць я закінчую перший курс інституту культури та творчості, а ще за два місяці мені виповнюється 18. Мрію стати відомим хореографом та відкрити свою студію. Танцями я займаюся з раннього дитинства. Для мене вони щось більше, ніж просто захоплення, яке нічого не дасть після закінчення навчання, як увесь час каже мені мама. Але незважаючи на всі її старання, відмовити мене вступати на факультет хореографії, вона здалася і погодилася з моїм рішенням вступити до інституту культури і творчості.

І так продовжимо. Нині кінець квітня. На вулиці досить тепло і сонячно. Оскільки кінець навчального року та літні канікули, я шукаю собі заняття. Сьогодні маю чергові проби до групи. Сподіваюся, що цього разу мені пощастить.

На проби вишикувалася дуже велика черга. Але я не знала, в чому причина такої великої конкуренції між бажаючими потрапити до цієї групи, поки сама не опинилася на сцені перед трьома дівчатами приблизно такого ж віку як я. Як виявилося, я прийшла на проби до нової і популярної групи в нашому місті. Вони шукали дівчину, яка зможе замінити одну з учасниць, оскільки вона не зможе більше з ними виступати. А розпадатися вони не збиралися і тому вирішили провести кастинг у пошуках нового члена групи.

Мій кастинг розпочався. Єдине, що сказала одна з дівчат, яка здалася мені дружелюбнішою за інших, так це те, щоб я не замислювалася над рухами, а просто віддалася своїм почуттям у музиці і танцювала. Я не знала, що вона мала на увазі, але вирішила наслідувати її порадам.

Заграла досить приємна легка мелодія Rihanna — Music Of The Sun, і я, заплющивши очі, почала танцювати. Через пів хвилини я зрозуміла про що говорила дівчина. Я просто поринула у музику і танцювала. За ці три хвилини, що звучала пісня, я відчула себе не тут, тобто не на сцені, а на просторому лузі біля невеликого блакитного озера. Ніби за мною виростають чудові квіти і я парю над озером, не торкаючись води. 

Коли пісня закінчилася, я повільно розплющила очі і не знала, як реагувати на те, що я бачила перед собою. По-перше, я була в повітрі, десь за метр над паркетом. По-друге, вся сцена була в квітах, у тих, які я уявляла під час танцю. І, по-третє, воно ж було найдивнішим, це те, що в мене були крила. Але це ще не все. Дівчата ніяк на це не відреагували, тільки переглянулись між собою. Одна з них, що сиділа ліворуч, встала та вийшла. І я почула те, що сподівалася не почути знову.

— Дякую всім, що прийшли і вибачте, але кастинг уже завершений. Бажаю успіхів у пошуках свого місця в інших групах.

Після цих слів я почула як зачинилися вхідні двері і дівчина повернулася до зали на своє місце. Я думала, що це кінець і для мене, але не тут-то було.

— Люба, можеш спуститися вниз і ми з тобою поговоримо, — сказала дівчина, що сиділа в центрі.

— Я б із задоволенням, але не знаю як, — спокійно відповіла я.

— Це найпростіше, — відповіла дівчина праворуч. — Заплющ очі і уяви, як повільно спускаєшся донизу.

— Добре, — заплющивши очі я уявила, як опускаюся вниз і твердо стою на ногах і тільки після цього розплющила очі. Я справді стояла на сцені, а не висіла у повітрі.

— Відмінно, а тепер давайте їй все розповімо, поки до нас не виникло питань, — сказала дівчина, яка сповістила про закінчення кастингу.

Після того, як я вдало опустилася вниз, дівчата відрекомендувалися. Першою була та, що сиділа у центрі.

— Мене звуть Глорія. Це Джессіка, — вона вказала на дівчину праворуч від себе.

— Для друзів просто Джесс, — мило відповіла друга учасниця.

— А мене звуть Маргарет або просто Меггі, — представилася остання дівчина.

— Я Катаріна, для друзів Кеті, — відповіла я їм.

Коли дівчата відрекомендувалися, я змогла їх розглянути. Їм було приблизно від 16 до 19 років, стрункі та дуже гарні.

Глорія здалася мені дуже милою дівчиною. У неї довге світле волосся, блакитні очі, світла шкіра. Її образ складався із синьої спідниці олівець до коліна, білої блузки та шкіряної куртки чорного кольору. А на ногах чорні босоніжки на стійкому каблучку.

Джесс виглядала трохи молодшою. Волосся каштанового кольору середньої довжини, зелені очі. Одягнена в темно-зелену сукню з квітковим візерунком, а зверху світло-салатове болеро з четвертим рукавом. Взута в білі босоніжки на танкетці.

Меггі відрізнялася від своїх подруг. Її чорне волосся, заплетене кісками і закладене у високий хвіст, що дуже їй пасувало, а карі очі, підкреслені легким макіяжем, за рахунок цього вона виглядала трохи старшою. Одягнена в світло-коричневий брючний костюм і атласну синю блузку, весь цей образ доповнювали туфлі на невеликій шпильці в тон костюма.

— Нам дуже приємно з тобою познайомитися, Кеті, — знову почала розмову Глорія, — ти, напевно, здивована, що тільки-но сталося на сцені. Але не хвилюйся, ми тобі зараз все розповімо.

— Якщо чесно, то я не дуже здивувалася, десь усередині я відчувала, що трохи відрізняюся від інших підлітків, просто не розуміла чим саме.