Читати книгу - "Різдвяна відпустка, Amfora"

- Ти мене чула? Я сказав принести негайно мені всі документи. Ти звільнена! - дивлячись на мене зверху вниз та знищуючи поглядом сказав бос. Я почуваю себе маленькою мишкою,яка попалася в пастку до великого чорного кота, ні не кота, а величезного дикого звіра. - Але я не винна. - мій голос тремтить, стримуюся щоб не заплакати, як маленьке дитя. Олексій Володимирович розвернувся ,сів в своє крісло, відкинувся на спинку і далі знищує мене льодяним поглядом. - В мене зараз немає часу на тебе і пошуки винних. Зроби те, що я сказав. Я мовчки , на ватяних ногах і з повним відчаєм пішла до приймальної ,прикривши тихенько двері кабінету боса. Ось і закінчився мій перший і останній день нової роботи. Сон був пророчим, точно.