Читати книгу - "Ми лише пограємо, Анастасія Бойд"

Алес: вона донька мого боса. Моя таємна пристрасть. Вона примхлива, норовлива, і нестерпна грубіянка, яку я завжди дратую. Колись, я дозволив собі звабити її, після чого звільнився і поїхав з міста. Але тепер я повернувся, і вона знову зводить мене з розуму, змушуючи бажати, не зважаючи на її нареченого та інші перешкоди. Чому я так божеволію від цього дівчиська? Неля: він помічник мого батька. Моє перше кохання. Дорослий, дотепний, привабливий і заборонений. Спочатку він ставився до мене, як до молодшої сестри, потім розбив серце і зник. І ось тепер знову з'явився, але... Є багато нюансів. Початок історії: "Коли ти прийшов, я подорослішала"