Читати книгу - "Сяйво світів, Алюшина Полина"

Десь далеко у космосі є жовто-червона планета Адента. На ній є чорні гори та синій океан і всюди-всюди ростуть червоні та жовті квіти. Тут завжди тепло і тому співають птахи і радіють тварини, а жителі планети ніколи не вмирають. Ранок приходить рано, а ніч пізно, і це дає всім багато часу для розваг та спілкування.

         Але одного разу на планеті з’явилася страшна та холодна Зюська. Вона була вся із снігу і її довге волосся робило сильний морозний вітер. Якщо хто-небудь зустрічав Зюську і казав їй: «Гей, Зюсько, привіт! Як справи?» То Зюська мовчала, хмурилася і починала морозити кому ручки, кому ніжки, а кому носик й щічки. Це нікому не подобалося і всі йшли від неї ображеними. Ніхто не бажав товаришувати із Зюською, тому що вона була злою. А Зюська за це ще більше гнівалась і все більше і більше сипала сніг навкруги. І тільки Халаханське чудовисько, яке жило далеко в горах, потоваришувало з Зюською, тому що було волохатим і холод для нього був, як цілющий бальзам.

         Та ось принц Хедік, який жив на березі красивого блакитного озера, вирішив захистити жителів планети і поговорити із Зюською. Він запросив її до себе в замок, запропонував чаю із солодощами та сказав:

- Послухай, Зюська, неможна думати тільки про себе. Адже не всім подобається холод та сніг. Вже й птахи не співають і тваринам не до веселощів. Так наша яскрава жовто-червона планета скоро стане блідою білою глибою. Треба це зупинити!

- Нічого я зупиняти не буду! – Закричала на нього Зюська, - Це буде моя планета, і тільки я одна буду тут хозяйнувати! А якщо комусь це не подобається, то хай летить звідси далеко-далеко! І не люблю я чай, а люблю бурульки. За це я перетворю тебе, принц Хедік, на восьминога!

З цими словами Зюська дмухнула льодяним вітром на принца і перетворила його в чорного восьминога. Потім полетіла до себе в печеру, де на неї чекало Халаханське чудовисько. А принцу-восьминогу нічого не залишилось, як перебратися на дно озера і жити там.

Пройшло багато часу і планета Адента почала спустошуватись. Жителі її, тварини та птахи розлетілись хто куди. Запанували на планеті страшенний холод і тиша. Крига на блакитному озері становилась з кожним днем все товще і товще і підбиралася вже до самісінького дна.

І все так і залишилось, якщо б одного разу над планетою Адентою не пролетіла б вогняна комета. Коли комета летіла над блакитним озером, то від неї відколовся величезний шмат і почав стрімголов падати униз. Шмат був таким гарячим, що почав пропалювати товстий лід на блакитному озері, наближаючись до його глибини. Поки шмат комети розтоплював лід, лід змінював форму цього шмата.  І коли весь лід залишився зверху, на дно озера, прямісінько біля самої ущелини чорного восьминога, із дзвоном впав золотий меч. 

         Від дзвону тріснув лід на озері і чорний восьминіг визирнув із ущелини подивитись, що трапилось. Він побачив на дні щось блискуче і підібрався ближче. Як же він здивувався, коли побачив золотий меч. І тоді зачарований принц зрозумів, що настав час проганяти з планети злу Зюську.

         Крізь тріщину в льоді він піднявся на поверхню озера і почав повзти до чорних гір, де жила Зюська. Коли восьминіг був ще далеко, Халаханське чудовисько помітило його і швиденько сповістило про це Зюську.

         - Зюська, Зюська, до нас наближається чорний восьминіг. В його щупальцях щось світиться. Це щось чарівне. Що нам робити? – Закричало з порога схвильоване чудовисько.

- Заспокойся, Халаханське чудовисько, - відповіла йому Зюська, - візьми льодяну гору і кинь її на восьминога. Вона його накриє, і він вже ніколи на виповзе.

         Халаханське чудовисько схопило льодяну гору своїм довгим язиком і понесло на озеро, щоб завалити нею зачарованого принца Хедіка. Принц підняв над головою золотий меч – і льодяна гора розкололась навпіл. Чудивисько злякалось і полетіло до Зюськи.

- Зюська, Зюська, - закричало від страху чудовисько. – Чорний восьминіг розколов льодяну гору золотим мечем навпіл. Що нам тепер робити?

- Заспокойся, Халаханське чудовисько, - відповіла йому Зюська, - візьми іншу льодяну гору та сніжний ком і кинь все це на восьминога. Звідти він вже точно не вилізе.

         Схопило Халаханське чудовисько своїм довгим язиком іншу льодяну гору, ще більше за першу, та сніжний ком і полетіло на озеро. Кинуло все це на зачарованого принца. Принц підняв над головою золотий меч – і льодяна гора розкололась навпіл, а сніжний ком розлетівся сніжинками, схожими на легкий пух.

Не встигли сніжинки опуститися на землю, аж Зюська тут як тут. Сипле сніг, хурделицею кружить, вітром обдуває. Халаханське чудовисько хапає своїм довгим язиком щупальця восьминога, щоб він меч підняти не міг. І здула зла Зюська чорного восьминога у балку. А в тій балці сидить червоний дракон і вогнем обпалює все навкруги. Побачив дракон чорного восьминога і сказав:

- Не бійся мене, чорний восьминіг. Я знаю, хто ти і не ображу тебе. Ти добрий і хороший принц Хедік.

- А ти хто? – Запитав дракона зачарований принц.

- Я - принцеса - рожева цукерка і звуть мене Аліса. А на дракона мене перетворила зла Зюська, тому що вона не любить цукерки та шоколад.

- Як же нам подолати Зюську? – Спитав у дракона чорний восьминіг Хедік.

- Вся її сила у волоссі, - відповіла принцеса-дракон, - треба його відрізати золотим мечем, тоді вона не зможе вітром морозним дмухати і снігом сипати навкруги. І вирішили вони разом іти проганяти Зюську. Піднялися із балки, підібралися до чорних гір і закричали: