Читати книгу - "Покохай мене, Юлія Ройс"

Це найбожевільніша ідея, яка коли-небудь з'явилася в моїй голові! Брат за це по тій самій голові мене не погладить, а якщо здасть батькам – до кінця своїх днів не вийду з кімнати. 

Та навіть такі страшні думки не зупиняють мене від мети, яку я переслідую.  Ще вчора, коли почула братову розмову по телефону, зрозуміла, що маю це зробити. 

– Ти збожеволіла, – зітхає Каріна, а я усміхаюся. От що означає найкраща подруга – вона повністю поділяє мої думки. 

– Я знаю, – хмикаю. – Але ж ти все одно мене любиш? 

– Люблю, – киває головою, і темна грива падає їй на очі. Подруга відкидає довге волосся за спину і продовжує: – Саме тому погодилась поїхати з тобою. Я ж знаю тебе. Неприємності до тебе так і липнуть. 

Це правда. Брат часто називає мене “катастрофою”. Я злюсь, але все одно люблю його. 

Як я вже говорила, вчора підслухала розмову брата з його найкращим другом Марком. Вони домовилися про зустріч за містом. На закинутій злітній смузі. Тут дуже часто проводили перегони на автомобілях. Збиралося багато молоді. Вони пили й танцювали. Ну а хлопці мірялися кінськими силами своїх тачок. 

Запитаєте, чому я вирішила поїхати туди? Ні, я не фанатка перегонів. Я – фанатка Марка… Найкращого друга мого брата. 

Мені здається, що почуття до цього хлопця з’явилися ще до того, коли ми вперше зустрілися. Бо коли ця зустріч відбулася, я втратила дар мови, наскільки він був гарним. 

Мій брат Тимофій дружить з Марком з першого курсу універу. Саме тому Марк часто буває у нас вдома. Я мовчки сохну за ним майже п’ять років, і жодного разу цей хлопець не глянув на мене як на дівчину. 

Для нього я просто малявка. Сестра найкращого друга… 

– Далі не поїду, – говорить водій таксі, і я різко виринаю зі спогадів у реальність. Попереду не надто хороша дорога, тому водія я розумію. Даю йому гроші й тягну Каріну за собою до виходу. 

– Ти божевільна, – вкотре заявляє, коли таксі залишає нас посеред поля, не зрозуміло де. 

– Нам туди! – вказую пальцем на світло попереду, і до моїх вух доноситься музика. 

Як же добре, що я взула кросівки, а не туфлі. На цій дорозі можна легко зламати собі ноги. 

– Якщо я зламаю собі щось, винною будеш ти, – бурчить Каріна, котра взула туфлі на підборах, та ще й одягнула коротку спідницю. 

Беру її за руку, щоб підтримати, і саме так йдемо до гамірного натовпу. Для мене найголовніше – щоб брат не побачив нас з Каріною. Якщо це станеться, він одразу відправить нас додому. А я тут з великою метою. 

Сьогодні Марк буде брати участь в перегонах. У нього новенький спортивний Форд Мустанг і всі дівчата мріють про те, щоб хоча б посидіти в салоні. Я теж мрію… 

– Он Тім! – кричить Каріна, показуючи пальцем в бік мого брата. Я теж його бачу, тому одразу ховаюсь за запальною парою, котра цілується так, наче вік не бачилася. Виглядає це так собі, але я готова потерпіти, лиш би ці двоє невгамовних були моїм щитом від брата. 

В Тимофія кучеряве біляве волосся і блакитні очі. Він широко усміхається, п’є пиво, а чергова подружка висне у нього на шиї. 

– І що він знаходить у цих тупоголових моделях? – бурчить Каріна, слідкуючи за Тімом. 

– Точно не розум, – хмикаю. 

Каріні подобається Тім. Але, точно так само, як і в моєму випадку, брат її не помічає. Для нього вона просто подружка сестри. Мала і недосвідчена. 

– Он твій Аполлон! – Каріна киває головою мені за спину, і я повертаюсь туди, щоб краще бачити… Марка. 

Він розмовляє з кимось і здається розслабленим. Коротке чорне волосся, глибокі сині очі й такі неймовірні вуста. Коли Марк усміхається, я дивлюсь на його білосніжні зуби та зітхаю. 

Поруч з Марком з’являється довгонога рудоволоса дівчина, і він обіймає її однією рукою. Ревність миттєво плескається всередині та хапається за моє серце ніби кліщами. 

– Нова подружка, – хмуриться Каріна. – Не бачила її раніше. 

– Я теж, – шепочу. 

Наступної миті дівчина тягнеться до обличчя Марка і сама його цілує. А він… не відштовхує її. Обіймає обома руками, і цей поцілунок набирає обертів.

– Може нам варто повернутися додому? – Каріна торкається мого плеча рукою. – Це була погана ідея – приїхати сюди. 

– Погоджуюсь з тобою, – чую над головою голос брата і голосно зітхаю. 

Твою ж! Як він нас побачив? 

Дорогі читачі, рада познайомити вас з героями своєї книги - Теєю та Марком. Ми будемо закохувати героя у героїню, але чи вийде - побачимо)) Ця книга буде першою частиною дилогії і безкоштовною. Так-так, ми будемо насолоджуватись цією книгою довгенько. Дякую за ваші зірочки!!! Наступне оновлення буде у понеділок))