Читати книгу - "Тільки твоя, Лія Роуз"

- Антон Павлович, це наша нова співробітниця, - представив їх один одному шеф. – Віра. - Дуже приємно, - Антон моргнув, розриваючи зоровий контакт, і автоматично протягнув Вірі руку. А дівчина так само машинально потисла його пальці. І її ніби струмом прошило, розсипалась з місця дотику зграя мурашок по шкірі. - Навзаєм, - прошепотіла Віра неслухняним голосом, і сховала руку під стіл, продовжуючи відчувати на пальцях його тепло. - А що дівчата нудяться? – падаючи в крісло запитав Жидкін. – Віра сьогодні працевлаштувалась. Це ж твоя перша робота, дівчинко? Таке треба відсвяткувати! Офіціант!