Читати книгу - "Дівчинка Хотинського , Еммі Берн "

Я дивилася у темні очі, у яких не було ні краплі жалості. У них була байдужість, і це вбивало мене зсередини, адже я дійсно повірила, що між нами виникла іскра... А зараз, після всього, що я сказала, Макс дивиться так, ніби мене й не має... Це до біса боляче, але зараз не до моєї гордості. — Я зроблю все, що скажеш, тільки врятуй його, – мій голос тремтів, як і все тіло. Я очікувала на відповідь, та, здається, не жила ці декілька секунд, які здалися вічністю. — Роздягайся, – байдуже промовляє та робить крок до мене... # ХЕ #Дуже відверто