Читати книгу - "Ритуал , Анатолій Сергійчук"

Коли постійно трапляється багато доброго й приємного, завжди є й погане. Ми живемо у світі балансу, де завжди повинна бути рівнова. Бідність з часом перетворюється на багатство, а багатство — на бідність. Любов може змінитися на ненавість, або навпаки. Моя історія гірша — я довго шукав свою кохану людину, цілих 20 років не міг її знайти. Ми жили удвох і не знали горя, кожен день, проведений разом, був, наче в Божому раю. Та одного дня сталося неминуче — катастрофа, що забрала мою кохану і водночас мою душу. Тепер моя душа зламана, поламана. Єдина людина, яка дарувала мені любов і щастя, тепер більше не належить цьому світу. Та я не можу змиритися з утратою, не знаю, до чого це призведе, але я пройду все пекло і всі пекельні муки. Я надіюся на возз'єднання. Я думав вкоротити своє життя, щоб навіки поєднатися на тому світі, та самогубство — великий гріх, і за це є покарання. Є думка, що душа не потрапить ані до раю, ані до пекла. Але що таке пекло? Чи не перебуваю я вже в ньому? Все ж, я б віддав свою душу, аби вона жила. Можливо, це мій останній лист, але хочу, щоб усі знали: я занепав духом і, можливо, я знайшов спосіб повернути своє кохання. Прости, Боже, грішного мене!

Коли опустилися руки, коли потемніло в душі, не знаєш, як далі жити, як далі бути, на що сподіватись хочаб. Це страшні муки від утрати. Те, що я зробив чи зроблю, — непрощене ані людьми, ані Богом. Ви вчинили б на моєму місці так само, а може й ні, проте це ваш вибір. Мені все одно, як хто мене осудить. Я ради коханої готовий на все, і вам цього не зрозуміти.