Читати книгу - "Кохання за сценарієм (але не за її), Дроянда"

Аня завжди вважала себе людиною, яка контролює ситуацію. Вона вміла розпланувати день до хвилини, спокійно приймала рішення і точно не вірила в дурниці типу «доля». Але того ранку всесвіт явно вирішив погратися з нею.

— Гей! — пролунало різко, коли вона, не дивлячись, вилетіла з кав’ярні.

Щось вдарилося об неї з такою силою, що вона ледь не впала. Її улюблений лате (з мигдальним молоком, до речі, а значить, не дешевий) вилетів з рук і з розмаху розлився просто на світлу сорочку чоловіка, який стояв перед нею.

— Ой… — Аня спочатку хотіла вибачитися, але швидко змінила думку, коли побачила його погляд.

Темне волосся, проникливі карі очі, висока постать — виглядав він пристойно, якби не змокла сорочка, що прилипла до тіла. Чоловік відсторонився, з явним роздратуванням оглянув себе і повільно підняв погляд на неї.

— Серйозно? — спокійним, але колючим тоном запитав він.

— А ти що, стояв тут навмисне? — обурилася вона, склавши руки на грудях.

— Так, спеціально вийшов на полювання за кавою.

— Ну, вибач, — буркнула Аня, але навіть не виглядала винною.

Чоловік примружився, ніби оцінював її реакцію, а потім зітхнув:

— Це жарт, так?

— А ти думаєш, що весь світ обертається навколо тебе?

Він ледь помітно усміхнувся, ніби це навіть розважило його.

— Дивно, зазвичай люди хоча б намагаються вибачитися.

— Я вже сказала «вибач», — сказала Аня, дивлячись на мокру пляму. — Це ж просто кавова пляма.

— Просто? Це сорочка від дизайнера.

— Ой, вибач, я не впізнала! Я думала, що це просто шматок тканини, а не музейний експонат!

Він хмикнув, явно не звик до таких розмов.

— Добре. Зробимо так: купиш мені нову каву, і ми забудемо про це.

Аня стиснула губи. Вона не збиралася витрачати гроші на цього нахабного типа, але зрештою кивнула.

— Гаразд. Але тільки тому, що я добра.

Вони повернулися до кав’ярні. Стоячи в черзі, чоловік спокійно розглядав її, і це починало трохи дратувати.

— До речі, як тебе звати? — несподівано запитав він.

— Аня. А ти хто, кавовий месник?

— Микита, — з легкою посмішкою відповів він. — Запам’ятай це ім’я, бо ми ще побачимося.

Але вона помилялася. Дуже сильно помилялася.