Читати книгу - "Як відьма на дієті сиділа, Лана Рей"

Не встигла я сісти вечеряти, а мій фамільяр  вже тут як тут.

- Хільдо, не їла б ти так багато, бо ще трішки і твою дупу жодна мітла не витримає, - заявив мені чорний, нахабний котяка.

- Що ти верзеш, Салеме?! І зовсім я не товста!

- Це ти так думаєш, Хільдо. Зі сторони краще видно. Тобі негайно треба сідати на дієту, якщо не хочеш на ступі літати, як твоя прабабця, Мільда.

Моя прабабця і справді була видатною відьмою. На стільки видатною, що жодна мітла її витримати не могла, тому і літала вона на ступі.

І хоча мені здавалось, що зі мною все гаразд, але слова капосного фамільяра заронили сумніви у мою трепетну відьомську душу.

Я підійшла до великого дзеркала, що висіло на стіні та почала оглядати себе з усіх боків.

- А я ж казав, що товста... Ти тільки поглянь на те, скільки зайвого жиру на боках. Зовсім ти себе запустила, Хільдо... Дієта - це твоє єдине спасіння.

Оце послали мені боги фамільяра! І допоможе, і підтримає добрим словом та цінну пораду дасть навіть, якщо не просиш...

- Салеме, ти давно  мої котли після зілля чистив?

- Від того, що ти мене покараєш, нічого не зміниться  і твої зайві кілограми не зникнуть, - промовив кошак, дивлячись на мене своїми безсовісними, зеленими очиськами.

Халепа! Тільки цього мені не вистачало!

Поглянувши на портрет своєї прабабці з дуже пишними формами, я важко зітхнула і вирішила, що вже завтра сяду на дієту.

Дуже вже не хочеться на ступі літати, щоб всі з мене насміхалися.