Читати книгу - "Як Мар'яна війну переживала , Алина Фенчак"

Телефон задзвонив. Один раз. Другий.
Мар'яна відкрила одне око, але потім почула, як дзвонить ще раз. Тітка Інна.
— Алло?.. — сонно відповіла мама, Ганна, яку ще важко було розбудити вранці.
З того боку — голос тітки, нервовий і тривожний.
— Ганно, у нас сирена. Почалася війна.
Мама, ледве прокинувшись, зітхнула.
— Та що ти вигадуєш? Це, мабуть, навчання…
І тут — гуркіт. Спочатку тихий, потім усе гучніший. Вертольоти. Один, другий, третій.
Мама одразу встала, кинулася до телевізора. Мар'яна сиділа, не знаючи, що думати. Вона не могла повірити. Усе стало так реальним і відразу.
На екрані з’явився Президент Зеленський. Усі слова, що він сказав, звучали як вердикт:
— Ми вводимо воєнний стан. Почалася війна.
В той момент Мар'яна відчула, як весь світ став іншою реальністю. Це вже не було вченням, це було справжнє. Тишина в домі перервалася від перших кроків її мами, яка швидко пішла до тата на подвір'я, зайнятися справами по господарству.
Мар'яна залишилася сама, поглядаючи на екран. Ракети, туман, сльози на екрані, що ставали чіткішими й ближчими. Серце стискалося від непередбачуваності. Як бути? Що робити? Як це змінить усе навколо?
Вертольоти не припиняли гуркотіти. І навіть коли мама повернулась з двору, вона тримала спокій, але в її очах була незгладимий страх.
— Що тепер? — тихо запитала Мар'яна.
Мама, не відповідаючи, просто обняла її, якби це могло хоч трохи заспокоїти.