Читати книгу - "«спадкоємиця темряви» частина 1, Настя Коваленко"

Селестіна Ріддл жила у сірому старому дитячому будинку на окраїні Лондона. Ніхто там особливо не дбав про дітей — тільки годували та одягали їх із обов'язку. Селестіна завжди відчувала, що вона інша, хоча й сама не знала чому. Інколи речі ламалися самі собою, варто було їй розсердитися. А іноді вона знала, що хтось бреше, ще до того, як людина відкривала рота.

У свій одинадцятий день народження вона отримала листа. Не простого. Лист було написано красивим чорнилом на товстому пергаменті, а конверт запечатано червоним воском із гербом…

Гоґвортс: Школа Чарів і Чаклунства.

Селестіна тримала листа в руках і не вірила очам. Вона довго перечитувала рядки:

«Ви прийняті до школи чарів і чаклунства. Список необхідного спорядження додається…»

Наступного дня вона опинилася у переповненому магічному кварталі — Діагон-алеї.

Її очі широко розплющувалися від захвату: крамниці переповнені мітлами, казанами, книгами, совами та чудернацькими паличками.

У крамниці Олівандера вона вперше відчула, що світ навколо немов притих. Стара людина з сріблястими очима довго вибирала для неї паличку.

Коли Селестіна взяла її до рук — тонку, чорного дерева з серцевиною з луски василіска, — повітря навколо ніби наповнилося іскрами.

«Дуже незвичайна паличка», — мовив Олівандер тихо, задумливо дивлячись на неї.

Вона купила мантію, підручники, котла й невеличку чорну сову, яку назвала Нікс.

Тієї ночі вона збирала речі у стареньку валізу. Її серце билося швидко: трепет і страх боролися за місце в її грудях.

І ось — платформа 9¾.

Селестіна стояла біля червоної колони, стискаючи ручку валізи. Вона бачила, як інші діти зникали в стіні. Їй здавалося, що ось-ось вона прокинеться.

Вона зробила крок уперед. Один, другий… І враз — стіна розступилася, відкриваючи червоний потяг із блискучим написом «Гоґвортс-Експрес».

Її подорож у нове, магічне життя тільки починалася.