Читати книгу - "Фрілендські байки, Девін Росс"

Епізод 1

Що ви відчули після зради коханої людини? Особисто я окрім морального болю відчув удар в спину який мав скинути мене з даху.

Я так розумію мені треба повернутись у часі і розповісти, що було до цього і чому від мене захтіли так позбавитись.

Я учень школи невеличкого містечка, зустрічався з дівчиною на ім'я Лаура. Окрім мене на Лауру претендував і Кирил який потерпів невдачу у цьому. 

Ми з Лаурою зустрічались декілька місяців після чого вона вирішила мене покинути, що стало для мене ударом оскільки в мене були сильні почуття до неї не дивлячись на купу проблем у наших відносинах, а Кирил узяв ініціативу і вирішив позбутись мене щоб я не заважав.

Розписавщи ситуацію тепер можна повернутися до моменту з якого я посав розписувати свою розповідь.

- Привіт Россе, -сказала мені Лаура з невеликим переживанням в голосі.

-І тобі привіт Лауро. Щось хтіла?, -відповів я їй

-Так.

-І що?

-Можем ми це обговорити в іншому місті?

-Ну давай.

Ми вийшли на вулицю за школу де мене очікували Кирил та його друзі, які без слів мене схопили.

-Що біс вас дри відбувається?, -спитав я у них, але поки без відповіді.

Вони потягнули мене на шкільний дах і я зрозумів, що видно дехто відібрав у мене дівчину і для того щоб я не заважав їхнім відносинам вирішив так елегантно від мене позбавитись і оскільки я був доволі депресивним і часто думав про суїцид, то всі подумали, що я просто вирішив піти з життя.

-Ну, що ж хлопче, як бачиш ти програв нашу війну за Лауру і вона від нині і назавжди буде зі мною. -сказав мені Кирило з привеликим задоволенням.

-А, що ти ще хочеш від мене?, -спитав я з очікуванням слів про бажання моєї смерті.

-Щоб ти ніколи не маячив у моєму з Лаурою житті, -сказав він і штовхнув мене ногою з даху.

Вони бачили, що я ще висів зачепившись за якусь трубу, але знали, що без допомоги я не виберусь і лишили мене спустившись з другої драбини.

-Ну от і все. Пробачте мене ті кого я колись образив і не поминайте лихом, -сказав я готовлячись відпустити трубу і впасти на землю без можливості піднятись.

-Не відпускай!, -крикнув якийсь дівочий голос який пронзив мої вуха.

Це була Мія. Дівчина з паралельного класу яка побачила нас з Лаурою які йшли за школу і вирішила прослідкувати за нами.

-Цей гад все ж не уміє вирішувати проблеми без насилля, -сказала вона про Кирила витягуючи мене на дах.

-Дякую тобі, але,що ти тут робиш?, -зацікавлено спитав її я і вона розповіла про те, що вирішила прослідкуаьт за мною.

-Ти як?, -спитала вона мене.

-Чесно доволі жахливо. Мало того, що Лаура розлучилась зі мною так ще й привела мене сюди для того щоб її нинішній просто забрав моє життя.

У мене на очах з'явились сльози і побачивши їх Мія міцно мене обійняла і попросила мене виплеснути накопичені емоції які в мене накопичелись.

Ми спустились з даху і пішли назад у школу.

-Що ти з цим усім плануєш робити? -запитала мене Мія з переживанням на очах.

-В поліцію звертатись немає сенсу оскільки доказів майже немає, а якщо спробую, то валика вірогідність того, що стане тільки гірше, тому я не знаю, що робити окрім як спробувати жити далі і дивитись, що буде, -відповів я їй з відчутям спустошеності в голосі.

Епізод 2

Після того, як мене врятувала Мія від вірогідної смерті я вирішив розповісти про це своїм друзям.

-Хей привіт народ, -сказав я їм

-І тобі привіт друже, -відповів мені Євгеній

Далі я коротко пересказав їм ситуацію.

-Ну ти і умієш влипнути, -відповів мені на розказану історію Адріан.

-Ну це було і без цього зрозуміло, -сказав я йому.

-А ти до речі не думав про Мію?, -Запитав мене Єгор.

-В плані?

-В романтичному.

-Тобто ти думаєш, що я їй подобаюсь? 

-Ну враховуючи скільки разів я спостерігав її біля нас і як вона на тебе пялить, то може Єгор і правий, -відповів Саша.

-Ну тоді я це перевірю.

-Тільки дивись не розбийся об свої очікування, -сказав мені Алан який підійшов пізніше.

Подумвши над словами хлопців я все ж вирішився спитати мію на рахунок почутів до себе надіючись, що все ж їх теорія правдива.

Епізод 3

Налаштувавшись я все ж на слідуючій перерві пдійшов до Мії спитати те, що мене так цікавило.

-О Россе привітик, з усмішкою промовила Мія побачивши мене.

-І тобі привіт. Я як раз до тебе йшов, -відповів я їй.

-Щось сталося?, -з переживанням в голосі спитала мене.

Я вирішив не одразу питати в лоб, а зайти з далека.

-Та стало цікаво чи ти слідкувала за мною ще колись окрім моменту коли врятувала мою тушку, -сказав їй я.

-Та... звісно ні, -відповіла вона невпевненим голосом.

-А якщо чесно?

-Ну чесно тобі кажу.

-А якщо ще чесніше? -задав я питання підійшовши ближче і піджавши її до стіни.

-Ну добре розкусив, пробач, -відповіла вона готовлячись до негативної реакції.

-А ти не хочеш зходити сьогодні кудись?, -відповів я їй.

-Ти не злий на мене?, -здивовано відповіла Мія.

-А ти не хочеш мені нічого сказати?

-Насправді хочу, але не тут. Зможеш після школи підійти до парку?

-Так звісно.

-Тоді там і поговоримо. А от і урок почався, бувай.

-До зустрічі.

Дочекавшись кінця навчального дня я пішов у назначене Мією місце і став чекати.

-О ти вже тут, -сказала мені Мія яка підійшла на пару хвилин пізніше.

-Так. Давай ближче до діла, -відповів я їй.

-Ну... Ти... Подобаєшся мені. Пробач , але я напевно вже піду.

Коли вона вже хтіла піти я зупинив її взявши за руку.

-Оу ти ще щось хочеш сказати?, -з сумом спитала Мія.

-Хтів спитати дві речі, -відповів я з ноткою переживання.

-І які?

-Перша - як довго ти вже закохана в мене?