Читати книгу - "Супергерой на мінімалках, Валерія Серпень"

- Чорт забирай, Іване, - кричав Єгор, роздивляючись своє відображення в дзеркалі, - Я ж збирався сьогодні бути Тором на фестивалі. Тепер все пропало.

З дзеркала на Єгора дивився зовсім не Тор, а якесь незрозуміле, вимазане зеленим створіння. Зеленим було пів обличчя, шия, підготовлений одяг і навіть на червоному плащі виднілись потемнілі плями від зеленки. Про руки годі й говорити.

- Нічого, відмиємо, - заспокоював Іван, витягаючи з наплічника упаковку вологих серветок.

- Ти коли-небудь пробував відмити зеленку хоч від чогось. Я вже мовчу про те, щоб випрати одяг, - продовжував скиглити Єгор, намилюючи руки. 

Пофарбована в зелений вода стікала тоненьким струмком по умивальнику, проте руки так і лишалися зеленими. Не допомогли і вологі серветки. В результаті їхніх спільних зусиль вся ванна кімната була устелена зеленими серветками, проте хоча б якогось видимого результату в спробі відмити зеленку не було.

- Тиждень підготовки коту під хвіст, - не спинявся Єгор обурюватися, не маючи змоги прийняти дійсність.

- Та не скигли ти. Малий не винен, що ти не зміг упіймати ту пляшечку і в результаті сам весь обмазався. Нехай би падала собі на підлогу.

Єгор зайшов до брата показати який костюм підготував на фестиваль, а той саме проводив маніпуляції, намазуючи синові зчесане об асфальт коліно зеленкою. Іван відволікся на мить, вітаючись з братом, залишив відкриту пляшечку з зеленою рідиною на столі. Малий потягнувся до неї і, не втримавши в руках, впустив. Єгор же, в свою чергу, діючи на рефлексах, намагався підхопити її, проте з першого разу не вийшло і він підкидав пляшечку в повітрі доки врешті-решт не обляпався сам, трохи потрапило на шпалери і на підлогу. Дякувати богу, підлога була вимощена кахлем і відмилася легко, бо Іванові ще й від дружини дісталося б на горіхи.

- І що тепер робити? – Єгор важко зітхнув, спершись стегнами на умивальник.

Іван стояв поруч і чухав потилицю. Братові треба якось допомогти, але як він і гадки не мав. Єгор йому всі вуха продзижчав зі своїм фестивалем. Воно то може трохи й дивно виглядало в очах старшого покоління, що дорослий тридцятирічний чоловік, їздить по фестивалях і переодягається в супергероїв, але ж то його хобі, воно приносить йому задоволення. А тут така катавасія вийшла. І переробляти костюм немає часу.

- О, Халк, - вигукнув малий, заглянувши до ванної кімнати, ледве стримуючи сміх.

- Точно, - підхопив ідею Іван, - Ти можеш бути Халком. Зараз миттю в аптеку зганяю, ще зеленки куплю і намастимо тебе повністю. А одягу на ньому небагато, обріжемо мої старі джинси і, вуаля, костюм готовий.

- Ні, ні, ні. Я ж потім тиждень з хати не вийду, поки воно не змиється, - Єгор активно затрусив головою зі сторони в сторону, - Я краще зовсім не піду.

- Ну дивись сам, з таким обличчям ти навряд чи вийдеш з дому раніше, а так хоч на вихідні твої плани не зміняться, розважишся, як і планував.

Так, обоє братів мали досить багату уяву і трохи шаленості у своїй вдачі. Тому сумніви були не довгими і вже за пів години Іван мчав до аптеки по нову пляшечку «Діамантового зеленого». Акуратними рухами Іван, надягнувши гумові рукавички, за допомогою ватного диска наніс зеленку на шкіру Єгора повністю, залишивши нефарбованою тільки зону, прикриту трусами. Справжнісінький Халк. Щоправда, довге волосся, яке було б доречним для зачіски Тора, аж ніяк не годилося для нового образу, тому було вирішено закрутити його в хвостик. Старі джинси обрізали звичайними ножицями, навмисне залишивши неакуратні краї калош. А ще за годину Халк був готовий до руху на фестиваль.

- Іване, а ти, я бачу, теж непогано повеселився, - Єгор крутився перед дзеркалом, відмічаючи, що братова ідея не така вже й погана, - Вийшло досить колоритно.

Іван разом з сином схвально кивали головами, перебуваючи в повному захваті від результату.

- Дядько Єгор, тобто Халк, - веселився малий, який вже й забув думати про частку своєї провини в ситуації - Давайте зробимо кілька світлин, щоб потім мамі показати.

- Давай. Потім скажеш, що це була твоя ідея, - підморгнув Єгор, дістаючи свій телефон з наплічника, - Зробимо селфі всіх трьох бешкетників разом. Виставлю на свою сторінку в ФБ.

- Ох і шалений в мене брат, - веселився Іван, - Я б навряд-чи наважився на таке.

- Ну так тобі по статусу не належить дуріти. Уявляю як до тебе прийде пацієнт зуба лікувати, а його зустріне такий Халк. Вмить переболить і він втече, – реготав Єгор, - А я можу з дому працювати. Все ж є свої переваги у віддаленій роботі.

- Повеселись там гарно, - давав напутні слова Іван братові, проводжаючи його до дверей.