Читати книгу - "Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей"

Я почув, як на столі ожив мій кристал зв'язку і стрепенувся.

- Алексе, Зейн і Браян провалились на завданні. Потрібно негайно їх витягти. Зараз до тебе прибуде підкріплення. Організуй портал, - промовив Фобос і перервав зв'язок.

Трясця! Завжди цей капосний старигань так. Жодних подробиць чи пояснень.

Яке підкріплення? Скільки чоловік? Куди саме мені потрібно відкривати портал? Для моєї роботи це все було важливим.

Вилаявшись, я почав вдягати на себе бойове спорядження. Щоб врятувати Зейна і Браяна, діяти потрібно було негайно.

В двері мого готельного номера постукали.

- Хто там? - Насторожено поцікавився я.

- Той, на кого ти чекаєш, - почувся знайомий голос.

Я відчинив двері і побачив на порозі Армана Торенса, брата - близнюка моєї хорошої подруги, Аманди.

- Привіт!  А де підкріплення? - Запитав я, бо зовсім не очікував побачити його в такий відповідальний момент.

- Привіт! Я і є підкріплення, Алексе. Ось координати того місця, куди нам потрібно переміститись.  Поспіши з порталом, - промовив хлопець, простягуючи мені папірець.

Знаючи про те, що Арман Торенс - темний маг, я все одно сумнівався у тому, що його одного вистачить для цієї рятувальної місії.

Та робити було нічого. Я дуже хвилювався за життя своїх колег, тому швидко взявся відкривати портал.

Не розумію того, чим керувався Фобос, зупиняючи свій вибір на Торенсі.

Невже в Таємному управлінні такі проблеми з кадрами?

Вийшовши з порталу, ми з Арманом опинились в якомусь лісі неподалік від кам'яної будівлі з гратами на вікнах, що дуже нагадувала  таємну в'язницю.

Біля входу я помітив двох охоронців.

- Що будемо робити? - Поцікавився я у свого нового напарника.

- Я спробую запустити всередину будівлі свою лозу і розповсюдити отруту. Це значно зменшить кількість наших противників.

- Але ж так ти можеш отруїти і Зейна з Браяном.

- У мене є для них протиотрута, тому все буде добре. Не хвилюйся про це.

Я з цікавістю спостерігав за тим, як чорна лоза Армана Торенса швидко і непомітно повзе до двох охоронців.

Наступної миті вона захопила їхні ноги і відпустивши, почала рухатись до найближчого вікна.

Охоронці так і залишились стояти на місці наче нічого не сталось.

- Що ти з ними зробив? - Запитав я у Армана.

- Знерухомив на кілька годин. Зникнення охорони може викликати занепокоєння, а так вони стоятимуть собі спокійненько і нам не заважатимуть, - пояснив хлопець, посміхаючись.

Чорна магічна лоза прослизнула між гратами і зробивши крихітну дирочку у вікні, проникла всередину.

Арман Торенс сконцентрувався, прикрив очі і активував свою магію.

- Мені знадобиться хвилин десять. Будівля завелика, - промовив він.

Мені більше нічого не залишалось, як покластись на Торенса і чекати.

- Можемо йти, - промовив він, простягаючи мені пляшечку з якоюсь темно - зеленою рідиною.

Щойно я її випив, ми вийшли із нашого укриття і швидко рушили до входу в таємну в'язницю.

Охоронці стояли наче справжні статуї. Я бачив, як вони розлючено на нас зиркали, але нічого не могли вдіяти.

Щойно ми увійшли, я помітив кілька тіл, що лежали на підлозі.

Стіни, стеля і підлога були заплетені чорною лозою. В повітрі відчувався приємний аромат винограду.

Ми почали огляд з підвальних приміщень, бо вирішили, що наших колег, ймовірніше всього, тримають саме там.

Раніше я бачив те, як Аманда керувала своєю чорою лозою, але це був зовсім інший рівень.

Арман примудрився сам непомітно захопити цілу будівлю, отруївши всіх, хто знаходився в ній.

Сила і талант цього хлопця вражали і лякали одночасно. Підозрюю, що якби я щойно не випив антидот, то теж отруївся б.

- Вони мертві? - Запитав я.

- Ні, але  пробудуть в такому стні близько доби. 

В підвальних приміщеннях ми знайшли багато камер з в'язнями. Проходячи повз них, я помітив руду голову Зейна  і сказав про це Арману.

Торенс хотів виломати грати своєю лозою, але я зупинив його.

Я міг відкрити портал без координат, якщо бачив, куди він приведе, тобто на невеликій відстані.

Наступної миті ми перемістились в камеру, де знаходились наші друзі.

Вони були непритомні, як і всі інші довкола. Я знав на пам'ять координати безпечного для нас місця, тому швидко відкрив портал, в який ми увійшли, прихопивши собою Зейна і Браяна.