Читати книгу - "Том 6"

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ТОМ

6

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ (1911 — 1913)

ПЕРЕКЛАДИ

ДРАМАТИЧНИХ

ТВОРІВ

КИЇВ

1977

Редакційна колегія:

Є. G. ШАБЛІОВСЬКИЙ (голова),

У1

У 45

М. Д. БЕРНШТЕЙН, Н. О. ВИІІІНЕВСЬКА,

Б. А. ДЕРКАЧ, G. Д. ЗУБКОВ, А. А. КАСПРУК П. Й. КОЛЕСНИК, В. Л. МИКИТАСЬ,

Ф. П. ПОГРЕБЕННИК

Редактор тому Б. А. ДЕРКАЧ

Упорядкування та примітки P. І. МАЗНОГО

Редакція художньої літератури

70403—109 М221(04) —

передплатне ^ Видавництво «Наукова думка», 1977

ДРАМАТИЧНІ

ТВОРИ

АДВОКАТ МАРТІАН

Драматична поема

ДІЯЧІ

Адвокат Мартіан Емілій.

А в р е л і я — його дочка.

В а л е н т — його син.

А л ь б і н а — його сестра.

JI ю ц і л л а — її дочка, Мартіанова небога.

Констанцій — писар у Мартіана.

Брат Ізоген — значний християнин, належний до кліру *.

А р д е н т — молодий християнин.

Мім — німий раб.

Германець — воротар.

Центуріон* в і г і л і в *.

Сторожа, сусідки.

Діється в місті Путеолах при Неапольській затоці, в домі Мартіа-новім, в III ст. по р[іздву] Х(ристовому].

І

Перистиль (хатній дворик) в Мартіановій оселі, оточений критою колонадою, простого, навіть суворого стилю, і кімнатами, що виходять дверима на ту колонаду; з одного боку кімнати побудовано на два поверхи, на горішній ведуть вузенькі сходи. Дворик посилано піском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами; подекуди стоять прості лавки з сірого каменю. Посередині круглий ставок без квіток і покрас; коло нього великий сонячний дзигар і менший водяний (клепсидра), там же стовп з почепленою на ньому мідяного дошкою, клевцем і великою ліхтарнею на гаку. В глибині перистиля вузька брама з кватиркою в одній половинці і з хвірткою в другій. Коли брама відчиняється, видко хороший морський краєвид. Напереді з одного боку до перистиля притикає чималий Мартіановий таблін (кімната для роботи), теж дуже простий, без покрас, заставлений полицями і котиками, де лежать у великому порядку кодекси, таблиці,

сувої і зшитки пергаменту і всякі знадоби до писання. В табліні тільки задня стіна мурована, а дві бічні заміняються завісами, що можуть розсуватись. Дія відбувається рівночасно і в табліні, і в

перистилі.

К о и с т а н ц і й, дуже скромного вигляду молодик, наготовляє в табліні все до роботи: розкладає документи різні на столику, присував до столика крісло з скамничкою під ноги і складаний дзиглик, вигладжує навосковані таблиці і загострює стиля (паличку

до писання).

М і м, німий раб, стирав порох 8 сонячного дзигаря, придивляється, де стоїть на ньому тінь, потім раптом б’є клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на гвалт, але сам при тому має дуже спокійне обличчя, немов пробуває в найглибшій тиші.

Збоку, з проходу, що поза таблітюм, виходить М а р т і а н, чоловік поважного, але ще не старого віку, торкає міма за плече, всміхається і подає рукою знак, що годі калатати. Мім спиняється, відходить набік і, взявши граблі, розрівнює пісок поміж агавами. Мартіан увіходить в таблін.

М а р т і а н Здоров, Констанціїо.

Констанцій Здоров, патроне.

Мартіан

Мій вірний мім, як доля, невмолимий, за ним уже роботи не проспати.

(Сідає на кріслі.)

Ти роздивився, що в нас на черзі?

Констанцій

Так, маємо тепера тую справу про конфіскату грунту, що належить тутешній церкві.

М а р т і г н

Добре. Я вже дещо налагодив для оборони важне, а ти там по законах пошукай, як довго погребове товариство задержує свої права на землю, що зайняло колись під кладовище, хоч потім перестало там ховати.

Констанцій дістає з полиці кодекс, сідав на дзиглик і переглядає параграфи. Мартіан бере один із сувоїв, що на столі, і читає

уважно.

Констанцій

(несміло, не підводячи голови)

Патропе, єсть одна приватна справа.

М а р т і а н

Чия?

Констанцій

Твоя.

М а р т і а н Яка ж? Не розумію.

Констанцій Твоя жона...

М а р т і а н (шорстко)

• Не маю я жони.

Констаицій

Пробач... я хтів сказати, є відомість, що Туллія вже позов учинила у суд про половину всіх маєтків,— се нібито належить їй від тебе після розлуки шлюбу.

М а р т і а н (видимо вражений9 але панує над собою)

Що ж, нехай.

Констанцій Ти не доручиш розпитать докладно?

М а р т і а н Суд сповістить про все, як буде кликать.

Констанцій

Я чув, що в неї є в суді зарука, бо муж її...

М артіан ( сухо)

Мені се нецікаво.

Ти вже знайшов параграф?

Констанцій

Вже, патроне.

Обидва мовчки читають. Тим часом за брамою якийсь глухий гомін голосів, потім він стихає. Одчиняється брама, і воротар-гер-манець, увійшовши крізь неї з вулиці в перистиль, подає мімові якусь табличку і показує йому знаками, щоб комусь передати на горішній поверх. Мім бере табличку і подається з нею до табліну. Воротар пробує його затримати, але він дивиться на нього люто і крутить головою. Воротар махає рукою і йде знов за браму. Мім увіходить в таблін і подає Мартіанові табличку, а сам стає

на порозі.

Мартіан

Се що таке? Від кого і до кого?

Немає напису. *

(Читає.)

«Я жду тебе у кожду пору дня чи навіть ночі.

Ти будеш, як в раю. Цілую міцно тебе — так, як люблю».

(Здвигає плечима.)

Не розумію! (Усміхаючись.)

Констанцію, а може, се до тебе?

То вибачай за помилку.

(Подає йому табличку.)

Констанцій (не беручи)

Ні-ні,

сього не може бути, запевняю!

Мартіан

Чого ж ти так сахаєшся? Цидула гречненько зложена й не без вогню.

(Знаками питає міма, де він узяв таблицю. Той показує па браму і повторяє ті рухи, що робив йому воротар.)

Мартіан (уже досадливо)

Щось неподобне!

(Махає мімові рукою, той виходить.) Констанцій

Певне, жарт якийсь. Мартіан Тепер же в нас не першого апріля!

(Виходячи в перистиль, з порога до Констанція.)

Ти вільний поки що. Покличу потім.

Констанцій з кодексом виходить з табліну праворуч. Мартіан (гукає, підвівши голову