Читати книгу - "Шопоголік на Мангеттені"
- Жанр: Гумор
- Автор: Софi Кiнселла
- ISBN: 978-617-12-6142-6, 978-617-12-5437-4, 978-0-552-77833-6
Ребекка Блумвуд тепер спустошує нью-йоркські магазини. Вона так і не позбулася залежності від покупок, а вітрини бутиків такі яскраві й привабливі, скільки всього ховається за ними! Шовкові шалики й чарівні сукенки, сотні пар елегантного взуття, яке так і чекає, коли ж його витягнуть із коробок, вишукані пальта й шубки – як же можна пройти повз цей райський сад? І от пальці самі тягнуться по кредитку, а в руках уже громадяться пакети з обновками… Та цього разу через згубну шопозалежність Ребекка не просто втрачає величезні гроші – вона руйнує особисте життя, кар’єру і навіть зазнає публічної ганьби. Дівчина розуміє, що жодна брендова кофтинка не варта цього… Час оголошувати магазинам війну!
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
© Sophie Kinsella, 2001
© Depositphotos.com / svitlana10, oxanatravel, обкладинка, 2019
© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2019
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2019
* * *Присвячується Джеммі, що завжди розуміла, наскільки важливий для дівчини шалик від «Денні та Джордж»
Я шалено вдячна Лінді Еванс, Патрикові Плонкінґтону-Сміту та всій незрівнянній команді «Transworld» і, як завжди, Арамінті Уїтлі, Селії Гейлі, Маркові Лукасу, Нікі Кеннеді, Кімові Уїзерспуну й Девідові Форреру.
Особлива подяка Сьюзен Каміл, Ніті Таубліб та всім у «The Dial Press», хто так палко привітав мене в Нью-Йорку, особливо Зої Райс за незабутній день досліджень (шопінгу та куштування шоколаду). А також Девідові Стефану за «свердлик», Шарін Солеймані з «Барніз», що була така добра до мене, і всім, хто дарував мені ідеї, поради й натхнення на цьому шляху, зокрема Афіні Мальпас, Лолі Буббош, Маркові Маллі, Анні-Марії Мослі, Гаррі Евансу та всій моїй родині. І, звичайно, Генрі, в якого завжди найкращі ідеї.
«Ендвіч-Банк» ВІДДІЛЕННЯ ФУЛГЕМ Фулгем-роуд, 3 Лондон SW6 9JHМіс Ребекка Блумвуд
Берні-роуд, 4, кв. 2
Лондон SW6 8FD
Шановна міс Блумвуд!
Дякую за Ваш лист від 15 липня. Я радий чути, що Ви вже майже п’ять років залишаєтеся клієнткою «Ендвіч-Банку».
На жаль, ми не пропонуємо своїм клієнтам ані «бонусів на п’ять років», як Ви нам радите, ані програми списання боргів «Нова п’ятирічка – з чистої сторінки». Хоч я згоден, що обидві ідеї справді хороші.
Натомість я готовий підвищити Ваш кредитний ліміт ще на 500 фунтів стерлінгів, тобто до 4000 фунтів стерлінгів, і пропоную Вам найближчим часом зустрітися зі мною, щоб обговорити Ваші поточні фінансові потреби.
З найкращими побажаннями
Дерек Сміт
Менеджер
«ЕНДВІЧ-БАНК» – ІЗ ТУРБОТОЮ ПРО ВАС
«Ендвіч-Банк» ВІДДІЛЕННЯ ФУЛГЕМ Фулгем-роуд, 3 Лондон SW6 9JHМіс Ребекка Блумвуд
Берні-роуд, 4, кв. 2
Лондон SW6 8FD
Шановна міс Блумвуд!
Я радий, що мій лист від 18 липня був для Вас корисним.
Утім, я був би Вам вдячний, якби ви утримувалися від того, щоб згадувати мене особисто у Вашому телевізійному шоу як «найкращого Сміті у світі» і «найкращого банківського менеджера всіх часів та народів».
Хоч я, звісно, радий, що викликаю у Вас саме такі почуття; моє керівництво дещо стурбоване тим, як це може вплинути на публічний імідж «Ендвіч-Банку», тому мені доручили написати Вам цього листа.
З найкращими побажаннями
Дерек Сміт
Менеджер
«ЕНДВІЧ-БАНК» – ІЗ ТУРБОТОЮ ПРО ВАС
«Ендвіч-Банк» ВІДДІЛЕННЯ ФУЛГЕМ Фулгем-роуд, 3 Лондон SW6 9JHМіс Ребекка Блумвуд
Берні-роуд, 4, кв. 2
Лондон SW6 8FD
Шановна міс Блумвуд!
Дякую за Ваш лист від 18 серпня.
Мені шкода, що Вам так складно втриматися в межах нового кредитного ліміту. Я розумію, що літній розпродаж «П’єд-а-Терр» буває не щодня, і я, безперечно, можу збільшити Ваш ліміт на 63,50 фунти стерлінгів, коли, як Ви стверджуєте, «від цього залежить усе-усе».
Однак я також рекомендую Вам прийти до нашого відділення для детальнішого розгляду Вашого фінансового стану. Моя помічниця Еріка Парнелл буде рада призначити Вам зустріч.
З найкращими побажаннями
Дерек Сміт
Менеджер
«ЕНДВІЧ-БАНК» – ІЗ ТУРБОТОЮ ПРО ВАС
ОдинГаразд, ніякої паніки. Ніякої паніки. Мова про звичайнісіньку організованість: слід заспокоїтись і вирішити, що саме мені треба взяти. А потім це все охайненько поскладати у валізу. Тобто… ну, що в цьому може бути важкого?
Я відступаю від захаращеного ліжка і заплющую очі, сподіваючись у глибині душі, що, коли я досить палко цього забажаю, мій одяг якимось дивом сам складеться в ряд охайних стосиків. Немов у тих журнальних статтях про пакування валіз, що навчають, як поїхати на відпочинок з одним дешевим парео і винахідливо перетворити його на шість різних одяганок (і це, як на мене, цілковите ошуканство, бо, хоч те парео й коштує десять фунтів, до нього додають цілі купи різних штук по кількасот фунтів кожна і сподіваються, що ніхто нічого не помітить).
Але, розплющивши очі, я бачу, що той безлад нікуди не подівся. Здається, він став ще більшим, наче мій одяг, коли я відверталася, тихцем вислизав із шухляд і збігався на моє ліжко. Хоч куди б я поглянула – вся моя кімната сповнена величезних безладних куп усякого… ну… всякого різного. Туфлі, чоботи, футболки, журнали… подарунковий кошик «Усе для тіла», придбаний зі знижкою… Лінгафонний курс італійської (треба таки почати вчити)… якась штука для обличчя «з ефектом сауни»… А на туалетному столику гордо вляглися маска для фехтування і рапіра, куплені вчора. Лише за сорок фунтів, у доброчинній крамничці!
Я здіймаю рапіру і вклоняюся власному віддзеркаленню, щоб спробувати, як воно – тримати її. Це просто дивовижний збіг, бо я вже казна-скільки збираюся зайнятися фехтуванням – відколи прочитала ту статтю в «Дейлі Ворлд». Ви знали, що у фехтувальників найгарніші ноги з-поміж усіх спортсменів? А ще, як добре розумієшся на цьому, можна стати дублером у фільмі й заробити шалені гроші! Отож план такий: знайти, де тут неподалік викладають фехтування, і як слід відшліфувати власну майстерність – навряд чи мені знадобиться на це багато часу.
А тоді, – це моя найпотаємніша мета, – коли отримаю свій золотий значок абощо, я напишу до Кетрін Зети-Джонс. Їй же, либонь, потрібен дублер, хіба ні? То чому б мені ним не стати? Адже вона, мабуть, воліє, щоб це була британка. Може, вона зателефонує і розповість, що завжди дивиться мої виступи по кабельному телебаченню і давно хотіла зі мною побачитися! Господи, так. Хіба ж не чудово буде? Ми, певно, порозуміємося з півслова, у нас виявиться однакове почуття гумору та все таке. І я полечу до її розкішного будинку, познайомлюся з Майклом Дуґласом і бавитимуся з їхньою дитиною. Нам усім буде так спокійно разом, мов старим друзям, і про нас напишуть у якомусь журналі, в статті «Найкращі друзі серед зірок», і, може, вони навіть запропонують мені…
– Привіт, Бекс!
Я здригаюся. Світлини, на яких ми радісно сміємося з Майклом і Кетрін, зникають з моєї уяви, і я повертаюся в реальність. До моєї кімнати заходить Сьюз – моя співмешканка, вдягнена у стару піжаму в огірках.
– Що ти робиш? – зацікавлено питає вона.
– Нічого! – відповідаю я, хутко відкладаючи рапіру. – Просто… ну, розумієш… Підтримую форму.
– А, так, – трохи розгублено промовляє Сьюз. – То як твоє пакування?
Вона чимчикує до камінної полички,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шопоголік на Мангеттені», після закриття браузера.
