Читати книгу - "Як пан вівцю купив, російська казка"

Жив собі чоловік; тримав багато овець. Узимку здоровецька вівця окотилась, і взяв він її з двору до хати з ягням. Настав вечір. Їде пан, попросився до нього переночувати. Підійшов під вікно і питає:

– Чоловіче, пустиш переночувати?

– А не будете вночі пустувати?

– Крий Боже! Нам би тільки темну нічку проспати.

– Заїжджайте, пане!

Заїхав пан з кучером у двір. Кучер коней повів, а пан до хати пішов. На панові величезний вовчий кожух. Зайшов до хати, Богові помолився, господарям поклонився:

– Будьте здорові, господарю з господинею!

– Ласкаво просимо, пане!

Сів пан на лаву. Вівця вовчий кожух угледіла і дивиться на пана; сама дивиться, а ногою туп – і раз, і двічі, і тричі. Пан каже:

– А що, чоловіче, вівця ногою тупає?

– Вона думає, що ви вовк, вовчий дух чує. Вона в мене вовків ловить; за цю зиму з десяток піймала.

– О, дорого б я за неї дав! Чи не продаси? В дорозі мені якраз згодиться.

– Продам, але дорого.

– Ет, чоловіче, та не дорожче грошей, у пана вистачить.

– Про мене, уважити можна.

– А скільки за неї правиш?

– П’ятсот рублів.

– Зглянься, багато! Візьми три сотеньки.

Ну, чоловік погодився, продав. Пан ніч переночував, на світанні встав і в путь зібрався; господарю три сотеньки віддав і вівцю взяв, посадив у сани і поїхав. Їде. Йдуть назустріч три вовки. Вівця угледіла вовків, так і скаче в санях. Пан каже кучеру:

– Треба пустити: ач, як вона роздрочилася. Враз упіймає.

А вона боїться.

Кучер і каже:

– Заждіть трішечки, пане, вона роздрочиться.

Порівнялися з ними вовки. Пан пустив вівцю; вівця злякалася вовків, у ліс шмигнула, куцим хвостом закрутила. Як вовки за нею майнули, тільки сніг зашелестів, а кучер за нею збирається. Допоки конячок випрягав, навздогін за вівцею скакав, вовки вівцю упіймали і шкуру з неї обідрали, самі в ліс накивали.

Кучер під’їхав – вівця на боку конає, а її шкура зідрана остигає. Повернувся до пана. Пан його питає:

– Чи не бачив чого?

– Ай, пане, добра вівця! Уся надірвалась, а вовкам не піддалась.

Чоловік три сотеньки отримав, сидить тепер, панові казочки розказує, а три сотеньки в кишені лежать.