Читати книгу - "Язиката баба, фінська казка"

Жили собі колись дід та баба. Була стара надто говірка: тільки щось трапиться вдома, всеньке село знає.

Дід був удатним мисливцем і рибалкою. Якось, ідучи на риболовлю, він знайшов у лісі скарб і роздумував, як би непомітно принести його додому. Бо як дізнається його балакуча дружина, негайно роздзвонить іншим.

Тож вирішив дід схитрувати. Пішов по здобич і поміняв її місцями: в ятір посадив глухаря, а в клітку – щуку. Повернувся додому та й каже бабі:

– Я знайшов у лісі скарб, завтра підемо й принесемо додому чимало грошей.

– Та невже знайшов скарб?! – вигукнула дружина.

їй страшенно кортіло вислизнути з хати й розплескати всьому селу про новину, але дід не пустив її, а велів лягати спати.

Рано-пораненьку пішли вони вдвох по скарб. Біля озера дід сказав:

– Зачекай-но, у мене тут ятір.

Бабиному здивуванню не було меж, коли вони знайшли в ятері глухаря! Пішли далі в ліс – натрапили на клітку із щукою. Тоді привів бабу до скарбу. Гроші склали в дві торби й поспішили додому. Коли повернулися, бабі нестерпно кортіло розповісти комусь про знахідку, та дід не пустив.

Перегодом вона все ж вислизнула з двору. Не встигла добігти до сусідів, як собаки зчинили ґвалт і дід гукнув бабі:

– Не йди, бабусенько, хіба не чуєш, там жінка б’є чоловіка!

Баба перелякалася і не зайшла в дім. Так першого дня ніхто в селі не дізнався про скарб.

Полягали спати, а на світанку баба прокинулася, і вже ніяка сила не могла втримати її вдома – побігла до сусідів і почала розповідати:

– Ми знайшли скарб – дві торби грошей принесли!

– Ти ба, де це так поталанило? – запитав сусід.

– У лісі,– хвилюючись, пояснила стара.– Разом із дідом ходили. Спершу перевірили пастки: із ятера вийняли глухаря, а із клітки – щуку. Взяли їх і пішли далі...

– Вигадуєш! – перебив її господар.– 3 ятером не полюють на глухаря, а кліткою не ловлять щук.

– Саме так і було,– засперечалася баба.– Потім склали гроші у дві торби. Повернулися до села, коли тебе саме била жінка...

– Неправда! – вигукнув сусід і дав бабі ляпаса.– Де і коли мене жінка била? Усе ти вигадала, немає й краплі правди у твоєму базіканні. Ану йди геть!

Не залишалося бабі нічого іншого, як чимдуж бігти до своєї хати й більше не базікати по селу про свого чоловіка, а бути в розмові обачною та мудрою.