Читати книгу - "Як віслюк, півень та коза девів обдурили, туркменська казка"

Якось потоваришували віслюк, півень та коза. Набрали в старий хурджин попелу, склали його на віслюка, а зверху посадили півня. Коза пішла попереду, а віслюк з півнем на спині почимчикував за нею.

В одній кам'яниці жили три багатих деви.

Віслюк, півень та коза стали змовлятись: «Обдурімо девів і заберімо їхнє добро». З тим і пішли до кам'яниці. Коза подріботіла хутчіше, так що віслюк з півнем далеченько відстали.

Заходить коза на подвір'я, аж бачить – сидять три деви, а перед ними три казани з пловом. Привіталася коза, а деви їй у відповідь:

– Якщо птах сюди залетить – без крил зостанеться, кулан забіжить – копит позбудеться. Якби ти не привіталася до нас, ми тебе розірвали б.– А тоді й питають, що нового чути у світі.

Коза й відповідає:

– Нічого особливого. Щоправда, один падишах на вас військо веде, а ви, мабуть, і не знаєте.

Деви поглянули на козу здивовано та й кажуть:

– Треба вилізти на стіну й подивитися.

Подерся один, глянув та й каже:

– І справді, бачу, як десь далеко курява по шляху стелеться.

А то півень топтався ногами по хурджину з попелом, і що ближче вони підходили, то хмара більшала.

Поліз другий дев на стіну.

– Ой, та вони вже близько! Коні куряву збивають!– зарепетував він і плигнув додолу.

І деви хутенько п'ятами накивали. А півень з віслюком зайшли у двір, зустрілися з козою, повечеряли трьома казанами плову, зібрали в хурджин усе багатство девів. Уже хотіли були йти з кам'яниці, аж бачать– деви повертаються. Ото й полізли віслюк, півень та коза на дерево. Півень сів аж на самому вершечку, коза під ним, а віслюк високо полізти не зміг, то примостився на найнижчій гілці.

Подивилися деви – немає ніяких слідів, окрім віслюкових, півнячих та козячих. Пішли вони по тих слідах та й натрапили на дерево. Раптом гілка, на якій сидів віслюк, зламалася, і він упав додолу. А півень з козою в один голос:

– Ой-ой-ой, небо прорвалося!

Деви так перелякалися, що кинулися навтікача. А віслюк, коза та півень забрали усе добро девів і, прийшовши додому, поділилися. Півень узяв зерно, коза – траву, віслюк – солому. А золото троє друзів закопали, бо вирішили, що воно їм ні до чого.

* Дев – чудовисько.

* Хурджин – саква, торбина.