Читати книгу - "Винагорода за знахідку, литовська казка"

Один кріпак дуже ненавидів ланового й хотів йому помститись. Якось узяв він на полі соломинку й окрутив нею пальця. Лановий побачив – щось жовтіє на пальці у кріпака, та й питає:

– Що ти, чоловіче, знайшов?

Кріпак засунув руку за пазуху та й відповідає:

– Не скажу.

Лановий йому:

– Можеш не казати, я й так знаю.

– А що ж то?

– А те, що панночка із маєтку тут проходила й згубила золоту обручку, ти знайшов і мовчиш. Ось я піду до пана й поскаржуся, що ти знайшов обручку й не хочеш її віддати – буде тобі.

Веде лановий кріпака до пана та все просить:

– Я перший побачив обручку, то поділімо винагороду за знахідку пополам.

– Згоден,– каже кріпак.

Коли вони прийшли до маєтку, лановий сказав панові, що вони знайшли обручку його панночки. Пан питає:

– Хто із вас знайшов обручку?

– Я побачив, а він схопив,– заверещав лановий.

– Тоді я вам дарую по бику!

Кріпак каже:

– Я не візьму цієї нагороди. Мої діти не звикли їсти м’яса, а тепер як звикнуть, то де я їм того м’яса наберу?

Лановий шепче:

– Бери, бери, я у тебе відкуплю!

– Ну, так я вам дам до діжці пшениці!

Кріпак знову не погоджзються:

– Діти звикнуть пироги їсти, а де я їм борошно братиму?

Лановий знову каже:

– Бери, бери, я в тебе відкуплю.

Нарешті вони домовилися.

– То де ж та обручка? – питає пан.

Кріпак відповідає:

– Ніякої обручки я не знаходив – то я соломинку намотав на палець!

Пан розгнівався й велів обом по двадцять п’ять нагайок дати. Лановому першому відлічив. Хотів відшмагати й кріпака, але той каже:

– Але ж я половиною своєї винагороди за знахідку йому поступився!

Так кріпак помстився лановому.