Читати книгу - "Знову твоя, Катя Кірініна"

Потяг. Склад мчить на повній швидкості, відвозячи мене далеко від міста моєї мрії. Міста, де живе моє кохання.

Всю дорогу до дому я прокручувала всі події останніх місяців. Мною лиш спритно маніпулювали, а я піддалася. Увесь цей час не плакала, трималася до останнього, але побачивши назву свого міста на вокзалі, дала собі досхочу розплакатися, і пожаліти себе, за таку жорстоку несправедливість.

І чому я взагалі поїхала до нього? Я своїми ж діями зруйнувала все: себе, наше спілкування та своє майбутнє. Груди, ніби затиснули бетонні стіни: не зітхнути, ні видихнути.

Коли мені вже здавалося, що гірше просто не може бути, і мій пригнічений стан дійшов до верхньої межі, побачила мого чоловіка, що зустрів мене в коридорі.

– Привіт, – хочу посміхнутися, але виходить насилу. Відчуваю, щось сталося. – Де Настя?

– Вона грає у своїй кімнаті, – ледь чутно відповідає Сергій.

– Щось трапилося? Чому такий сумний?

– А ти?

Мовчу, не хочу зараз розмовляти, не до його проблем, у мене у самої каша в голові.

– Юлю, нічого не хочеш мені сказати? – стримуючись з останніх сил, запитує він. – Де ти була усі ці дні?

– Я тобі…

– Не бреши мені, я знаю, що ти не була на з'їзді йогів. Я зустрів твою подругу Оксану, яка розповіла мені, що ти відмовилася від їхньої компанії. Я питаю ще раз, де ти була?

– Я їздила до Одеси, - знімаючи туфлі, відповідаю я і йду на кухню, щоб попити води. Розмовляти зараз взагалі не хочеться, скажу йому пізніше, що вирішила побути на самоті, все обдумати, розслабитися. Я втомилася від вічно незадоволеного обличчя та нескінченних вибриків, що я якась не така і роблю все не так.

– Знаю, і так само знаю до кого ти їздила, - від страху, що паралізує, я остовпіла. - Я зайшов у твій обліковий запис і все прочитав. Як ти могла Юля? Чого тобі не вистачало? Гостроти відчуттів? Тобі не соромно переді мною? Ми разом сім років, у нас донька, своє життя, а ти так легко взяла і все зруйнувала...

– Це всього лише листування зі старим знайомим, от і все, - виправдовуюся я, але вже по його обличчю розумію, що як би я зараз не намагалася переконливо брехати, все зрозуміло. Я зрадила чоловікові зі своїм першим коханням. Я зрадник. Недостойна жінка і мене вже нічого не врятує від ганьби.

– Це не просто листування, не бреши зараз, - обличчя Сергія набуло багряного відтінку, він все знає і вже ненавидить мене. - Ти дуже мене розчарувала, я довіряв тобі, а ти весело проводила час. Так переконливо розповідала про конкурси, про нових знайомих, про свіже повітря, а я вірив кожному слову, Юлю. Ти спала з ним?

Ось тут, мабуть, варто було збрехати, сказати, що Сергій все собі придумав, і спробувати помиритися з ним, але я не змогла. Не цього разу. Замість того, щоб переконати чоловіка в тому, що він усе неправильно зрозумів, я лише розплакалася, що підтвердило побоювання Сергія і він, у пориві гніву, смів посуд зі столу.

– Як же так, Юля? Тобі захотілося пригадати молодість? Згадати, що ти ще можеш приваблювати когось, крім мене? Що було не так із нами?

Мовчу, абсолютно не уявляю, що відповісти. Звичайно, йому не зрозуміти, що було не так, може, якби він більше приділяв мені уваги, і менше пив пиво з друзями, все могло бути по-іншому? Але його слова про молодість і привабливість, боляче зачіпають.

– Він навішав тобі локшини на вуха, а ти наївна курка повелася на казки. Ти думаєш, ти йому колись була потрібна? Він з легкістю тебе покинув, стільки років мовчав, а тут згадав… Господи, яка ганьба, - Сергій скуйовдив собі волосся від нервів. - Взяти та знищити стільки років подружнього життя, заради чого? Бути обласканою колишнім?

– Сергію, я ...

– Замовкни Юля! Просто замовкни зараз! - кричить він мені і я починаю боятися його. Хто знає, на що здатна у гніві людина, з якою я багато років ділила постіль. - Мені треба це переварити.

Сергій підвівшись, перекидає табуретку і підійшовши до мене вдивляється в моє обличчя. Не розумію, що відбувається, він лише сканує мене, наче шукає щось.

– Якщо повернулася сумна, отже, секс-марафон закінчився і тебе відправили додому? - із гіркотою в голосі, питає він. - Погано ноги розсовувала, і він не готовий заради тебе щось міняти? Дурепа. Ти просто дурепа, навіть соромно за те, що я вважав тебе за розумну.

Мовчу, наче води в рот набрала, Сергій має рацію. Я реально дурна, раз так легко відкрила колишньому своє серце.

Вітаю вас у моїй новій історіі!

Вона місцями складна, місцями проста, але, як на мене, дуже життєва. У світі дуже багато жінок мають «колишнього», і кожна мріяла йому показати, як вдало склалося її життя і який він, взагалі дурень, раз неоцінив, недоказав, не зробив.

Кожна має свою історію, а я вам розповім одну з них.

Приємного читання❤️