Читати книгу - "Плането, я тут. Малі шахрайки, Валя Sen"

Дві сестри – Оля і Галя – забігли в хату, заскочили на піч і щось шепочучи та шикаючи одна на одну сиділи так з годину. Потім вони злізли з печі, обережно визирнули у низенькі віконця, переглянулися і голосно розреготалися.

- Ти обдурила циган – давлячись сміхом проговорила Оля – ти обдурила циганчука! – підвищуючи тон до писку повторила дівчинка.

- А чому ж він такий дурний. Гроші треба вимагати наперед – переможно посміхаючись відповіла Галя.

***

Галя була старша за Олю на рік. Великі сині очі, в яких грали бісики, видавали хитрість та розум цієї десятилітньої дівчинки. Крім цього, вона вміла застосувати свою природну красу та улесливість, щоб впливати на оточення. Оля ж була чесною, прямолінійною і, хоча вона була теж дуже гарною дівчинкою з чорним, як воронове крило волоссям і великими блакитними очима, але її жага справедливості сприймалася людьми, як погорда.

Цей літній день розпочався, так само як і багато попередніх днів. Дівчатка встали вранці, приготували затірку на всю сім’ю. Потім наносили з річки води, щоб полити дерева у вишневому садку. Пізніше пообідали своєю затіркою та вирішили відпочити. Ввечері їм треба було забирати бика з пасовища, а після цього можна й погуляти зі своїми друзями на річці.

Коли дівчатка прийшли до бика, то він вже ходив навколо забитого кілка і ревів з голоду. Його треба було пригнати додому і дати пійла, але як тільки зняли ланцюг із кілка, його потягло до колгоспного житнього поля, що знаходилося поруч пасовища.

- Тримай його! – закричала Галя

- Я не можу! – злякано відповіла Оля тягнучи бика за ланцюг, прив’язаний до нашийника.

Збоку було видно, як напружилися її руки, як скривилося обличчя, як ногами Оля впиралася в землю, намагаючись відтягти великого бика від жаданої їжі.

Якби бик заліз у колгоспне поле, то це була б катастрофа. Батьків Галі й Олі могли посадити до в’язниці за такий злочин. Галя схопила лозину, забігла перед биком і почала цвьохкати того по морді.

- Не треба! Він тебе візьме на роги! – закричала Оля

Бик справді дивився на Галю очима повними злості. Він вже почав нагинати голову, щоб рогами підкинути дівчинку. Але Галя була не з боязких. Вона стрибнула на морду бика обхопила руками його роги й почала з усієї сили кусати за лоба. Бик злякався і чимдуж побіг додому у свій корівник. Там дівчатка напоїли та нагодували цього рогатого розбійника, і він заспокоївся.

Батьків ще не було вдома, тож сестрички пішли на річку, де весело провели час, стрибаючи зі скелі. Вже вечоріло, і Оля стала тягти Галю додому. Шлях додому проходив через низину, в якій розташувався циганський табір. Цигани жили тут вже десь із місяць і подруги сестричок сказали, що табір наступного дня помандрує далі. Звідки діти знали такі новини, було великою загадкою.

Галі завжди хотілося подивитися на танці, та послухати циганські пісні, але для цього треба було мати гроші. Дітей відганяли від табору, щоб ті задарма не насолоджувалися концертами. Та сьогодні на поляні, де в минулі дні лунала циганська музика і пісні, був всього один циганчук віку приблизно такого ж, як і сестрички. Він пританцьовував на місці й видно було, що це веселий хлопець, який сам отримує задоволення від танцю.

- Ей, потанцюй для нас – гукнула до нього Галя

Оля знала, що в кишені сестри крім великої дірки, нічого не було. Тож вона почала смикати сестру за руку і, міцно стиснувши вуста, очима намагалася показати Галі, що дуже злиться. Але Галя не реагувала.

Чи то циганчук був недосвідчений, чи, може йому сподобалися дівчата, але він почав танцювати й співати вельми сороміцькі пісні, нічого не сказавши про гроші:

«Морква красна, огірок, піська синя у дівок. Хлопець з’їв увесь кавун в нього вже твердий пісюн»

Далі він продовжував співати в тому ж дусі, при цьому виробляючи химерні фігури ногами. Такого танку дівчатка ніколи не бачили. Оля зачудовано дивилася на танцюриста, посміхаючись його пісням. Хвилин через п’ять, коли концерт циганчука явно підходив до кінця, Галя схопила сестру за руку і потягла за собою. З несподіванки Оля ледве не впала. На щастя, вона відразу зрозуміла задум сестри й чимдуж побігла за Галею.

Друзі багато розповідали дівчаткам різні історії про те, що роблять цигани з боржниками. Тож страх бути спійманими гнав сестер до річки. Циганчук побачивши, що його обдурили, позвав своїх братів. Четверо хлопців, з яких троє були набагато старші за Олю і Галю, побігли за дівчатками. Звичайно, якими швидкими б не були сестри, вони програвали дорослим хлопцям. Відстань між двома групами скорочувалася швидко. Оля не могла дихати, їй бракувало повітря і вона вже приготувалася до страшного фіналу. Але Галя, що бігла попереду, оглянувшись крикнула:

- Біжи до скелі! Швидше! – як не дивно, та Галін окрик додав дівчинці сил і вона стрімголов кинулася слідом за сестрою.

Оля чула позад себе злі гримання незрозумілою мовою.

- Мєнджя, мєнджя! – люто повторював один із хлопців

Всього декілька кроків залишалося переслідувачам до дівчаток, коли ті стрибнули зі скелі в річку і зникли під водою. Перегукуючись між собою своєю мовою, цигани розділилися. Двоє побігли вниз по рівному берегу річки, а найстарший стрибнув за сестрами та поплив в напрямку, куди втікали дівчата.

          Але треба сказати, що Оля і Галя народилися і виросли в цій місцевості. Вони навчилися плавати раніше, ніж ходити. Всю місцевість, всі повороти й вигини лінії річки Вовчої могли б намалювати із закритими очима. Кожна очеретина, кожний камінь, всі мілкі й глибокі місця вони вивчали змалечку, плаваючи в річці з ранньої весни до пізньої осені. Тож у циган не було ні малесенького шансу спіймати дівчат, коли ті дісталися води. Найстарший із хлопців поплававши в річці зрозумів, що проґавив боржниць, вилаявся і виліз із води. Цигани зібралися разом, ще раз пройшлися берегом, сподіваючись знайти сестер, і невдоволені результатом, поплелися до табору.