Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

1470 рік

Румунія горіла в пекельному вогні, красиве місто зникало з лиця землі, жінки кричали, чоловіків вбивали відразу, дітей палили живцем, але їх крики ніхто не чув. Жах навкруги,  пекельні вогнища підіймались до хмар, роблячи їх чорним, страшними. Це йшли яничари і робили вони це за наказом старого та немічного чоловіка.

Але наша історія починається з маленького містечка Шессбург, 1439 рік, саме тоді народився він, майбутній всіма відомий Влад Дракула. Останній крик породіллі і на світ з'явилось немовля.

— Це хлопчик - відповіли дівчата, які приймали пологи, а ікона Святої Діви Марії , що знаходилася навпроти ліжка породіллі, заплакала кров'ю. Бо преданію це і є початком кінця, на світ з'явився маленький антихрист.

До кімнати зайшов 13-річний хлопець та батько. Мірча з усмішкою дивився на дитину, він справді був радий появі брата.

–Він ... Він із зубами, він проклятий! - крикнула Василіка.

–І що? Мій двоюрідний брат, теж народився з зубами.

— Догризатиме кістки за нами, - з невеликим смішком сказав хлопчисько.

— Дуже смішно - відповів Влад Старший і доповнив. – По традиції, його ім'я буде Влад. І можливо колись він продовжить мою справу.

Місяць потому…

Тронний зал міста Трансільванії, це місце, де проходили збори бояр і князя. Володар сидить та розмовляє зі своїми підопічними.

— Що нового государі, надіюсь вам уже відомо про ситуацію в країні, прокляті турки знову давлять на нас.

—Князь мій, у Костянті, стався бунт, проти вас, люди незадоволенні, вони вважаютьщо ви навмисно тягнете сюди чужевірців, - обережно сказав один із боярів.

— Так вирішуйте цю проблему, золото ви отримуєте не за ледарство, вы повинні розібратися з народом, ще не вистачає внутрішніх воїн.

Але тут їхню розмову перебиває поява молодшого спадкоємця, який вільно заходить до зали. Вперше таке було, щоб в місяць дитина починала ходити, і щось в його обличчі було хитрим, від чого у всіх чоловіків в кімнаті по шкірі пройшов імпульс, і вони здригнулись. 

— Це диявол, він диявол,- сказала тільки зайшовша прислужниця, що йшла за хлопчиком,— Він встав і спокійно пішов, - з криком промовила вона. І хотіла взяти його на руки. Але не тут було, маленький засранець вкусив її за руку.

— Ай, з криком відскочила дівчина. І через мить лежала на підлозі непритомна.

— Владе, підійди до мене синку, я відведу тебе до твоєї матінки хай вона поглядить за тобою.- Сказав князь і пішов із сином, тримаючи малого за руку.

— Він сам дитя Сатани. Його треба вбити, - сказав той самий чоловік, що говорив з князем попередньо.

– Але як? Він сам син Влада Всемогутнього Великого. - спитав другий.

— Не перебільшуй, скоро на троні буде старший спадкоємець. А я його тримаю на повідку з ним ми станемо сильнішими і ніякий «Всемогутній» нам не завадить, прикінчити цю дитину, інакше біда впаде на наші голови.

— Не течи слиною, не мели нісенітниці. Такого ніколи не буде. - сказав інший чоловік, –За такі розмови тобі відріжуть язик.

— Да що ти, тобто ти мене не підтримуєш? Я влаштую тобі солодке життя, - сказав і вийшов невдоволено. 

Князь побачив боярина, який прямував до нього, коли той саме виходив з дитячої кімнати.

— О Великий, Всемогутній, пройшла чутка, що хтось із бояр краде золото. І я знаю хто це, це Арман, він вже давно хоче моє місце.

— Ти впевнений у своїх словах? Він вже багато років служить мені - сказав князь.

—Я впевнений, Володарю. В мене є свідок, а також його статки набагато більші, ніж те що він заробляє.

—Добре, я розберусь із цим, можеш іти. -Відповів чоловік.

1440 рік

Стамбул. Вечір наближався до заходу сонця. Небо було різнобарвне, красиве, і лякаюче в одночас.

Молоденька дівчина сиділа на ліжку, в її череві вже 7 місяців билося нове серце, дитина від чоловіка якого вона ненавиділа. не забула як він увірвався до неї до палацу, як зґвалтував її на очах батька та братів, як насильно відвіз, посадив у гаремі разом з 5 іншими дружинами і змусив народжувати дітей, яких вона люто ненавиділа, як і їхнього звіра-батька.

Раптом у кімнату входить Мехмед, грубо він притиснув її до себе, у султани перехопило подих, з останніх сил вона відштовхує його впиваючись нігтями прямо в обличчя, султан не витерпів такого, щосили дає їй ляпас, вона падає перевертаючись через ліжко на підлогу, в цей момент вона відчуває різкий і пронизливий біль, а потім побачила кров, свою і не народженої дитини. Серце стиснулося, Хош'яр схопилася за живіт.

На подив усім, хоч і дівчинка народилася на 2 місяці раніше, її вдалося врятувати.

Минуло 2 дні.

— Вона гарна, гарна як мальви , на моїй батьківщині це дуже гарні квіти назву її Айгюль, її червоненькі щічки так схожі на них, - сказала Хош'яр, це були улюблені квіти матері жінки.

— Ви не можете самі дати ім'я пані, - відповіла служниця, що допомагала з дитиною. 

У кімнату зайшов Султан.

— Ану закрили пащу, ця дитина має померти. - Поглянувши на руки дружини прошепів він.

— Але… Але султане, вона тільки народилася.

— Мерзене створіння.

—Але вона моя дитина, і житиме! Щоб ви собі не придумали - твердо сказала Хош'яр.

—Та як ти смієш?! - він уже хотів ударити її, як Айгюль заплакала, цього дня вона вперше врятувала свою маму від побиття, її карі очі блиснули на султана, потім на Хош'яр, а ручка потяглася до батька, Мехмед вийшов мовчки, його зворушило це, але в голові промайнули спогади кількох днів.

Ф̷л̷е̷ш̷б̷е̷к̷

 «—Твій спадкоємець буде слабким і помре, він не принесе тобі щастя - сказав провидець, хоч і старий чоловік був сліпим, майбутнє він бачив.

—А дитина Хош'яр? - спитав Халіф, не моргнувши навіть оком.

— Народиться дівчинка, вона й стане твоїм кінцем, вона занапастить тебе і весь твій палац.

– Ти хочеш сказав що дівка зможе те, що не вдалося візантійським імператорам, чиє місто стало моєю столицею?