Читати книгу - "Толерантний пес , Руслан Гасимов"
- Жанр: Дитяча література
- Автор: Руслан Гасимов
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Толерантний пес.
На підвіконні сиділа кішечка Анфіска і через вікно спостерігала за тим, що происходило у сусідському дворі. А там коло своєї будки лежав пес Барбос Баксович Кусакін, або просто Бося. Спустився до нього горобчик Чирик та і попросив:
- Можна, Бося, я коло тебе позбираю зернятко?
- Позбирай , - відповів пес.
Позбирав Чирик зерно та і полетів собі.
Підійшла кішка Куся та і попросила:
- Бося, можна я коло тебе влаштую засідку на Чирика? Коли я його спіймаю, то звісно поділюся з тобою здобиччю.
- Влаштуй, - відповів Бося.
Чекала - чекала Куська горобця, да так і не дочекалася. Прийшлося уходить з похмурим виглядом.
Ще трохи пізніше прийшов до Босі кіт Монік і попросив:
- Босяня, можна я коло тебе на будці відпочину, а то недалеко ходять Чубчик та Пират?
- Відпочивай, - відповів Босяня.
І так усі підходили та чогось прохали у пса і він нікому не відмовляв. Тільки кіт Мурзік ходив коло будки та через зуби рикал:
- Разлігся тут! Не пройти, не проїхати!
І Бося в відповідь , також через зуби гирчав:
- Карнаух рябий! Не ходи тут і не їздий!
Уся ця картина забавляла Анфіску. “Ах, якій же він милий пес” - муркотила вона собі. Але тут на підвіконня застрибнув кіт Рудик.
- Що ти там побачила, Анфіску?
- Дуже милого песіка.
- Фу! Собаки не бувають милими, - став заперечувати Рудик. - Вони вічно гавкають та намагаються вкусити.
- А вот і ні - відповила Анфіска. - Цей песик навіть дуже чемний, вічлівий, толерантний до нас.
Рудик став дивитися у вікно. Там маленькі кошенята Маркіз і Персик грали коло пса у догонялку і заховайку. Вони перестрибували через нього та ховалися за ним, а він тільки усміхався. Коли кошенята забігли в дім, господарка дому винесла Босіку миску м’ясної юшки з кістками.
- Да він звичайний боягуз безхребетний, - зробив такий висновок Рудик. - Вот я зараз з’їм усе в нього та ще він буде постійно віддавати мені свою їжу.
Він зістрибнув з підвіконня і, распушив хвіст, побіг на сусідній двір. Анфіску распирала цікавість: чим же закінчиться діло?
Рудик підбіг до Босі і встав на диби пихато промовив:
- Ей, ти, псина! Хорош жрать! С цього часу усе твоє буде моїм.
- Добре! - відповів Бося. - Забирай моїх блох.
Що!? - смутився Рудик і втратив дар речі.
А пес Барбос, або просто Бося, продовжував їсти свій обід. При цьому він так смакував їжею, що у Рудика потекли слюні і дар речі повернувся.
- Якщо так, то я тебе і питати не буду, - знову прогирчав Рудик і всунув пику в миску Босяні. І тільки він почав лакати теплий та наваристий бульйон, заковтуя шматочки м'яса, Босік ухватив його за загривок зубами та відкинув на декілька метрів від миски. Тоді Рудик кинувся в бійку, але був притиснутий важкою лапою до землі.
- Відпусти мене! - взмолився Рудик. - Я більше не буду.
Бося мовчав. Тоді кіт вирішив польстить песику і почав нахвалювати його:
- Ви ж добрий пес! Ви ж терплячі до нас котів! Ви ж дуже чемний! Будьте ласкаві, відпустити мене.
- Отож! - прогирчав гучно Барбос Баксович Кусакін. - Запам’ятай: добро добром, та миска з їжею кожному своя.
Звільнившись , Рудик кинувся до себе додому. На порозі його зустріла Анфіска.
- Ну, як тобі їжа собач’я? - поцікавилася вона у Рудика.
- Помої. Такє можуть їсти тільки собаки. Тому котам котяче, а псам собач'є. - так відповів Рудик, але про себе подумав: ‘Хто сильніше, той і їсть смачніше”.
Кінець
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Толерантний пес , Руслан Гасимов», після закриття браузера.