Читати книгу - "Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан"

Якщо немає причин, через які щось не може існувати, значить, воно має існувати.

©Маррі Гелл -Ман

Леаціанство

   Фантом підійшов до берега озера і окинув його поглядом, поступово вдихаючи на повні груди прохолодне вологе повітря, що приносилося легким трохи помітним вітерцем з боку, здавалося, застиглої водної гладі. Більше чотирьох місяців він чекав на цей момент. І ця, нарешті, здійснена можливість побувати тут, коли поверхня озера ще не вкрита тонким льодом, тяглася з минулого року.

   Трохи відштовхнувшись, він стрибнув і з головою пішов під воду, відчувши всім тілом цілющу прохолоду жовтневої температури, що розчиняла його у цій стихії. Виринувши, він неквапом поплив до центру озера, насолоджуючись миротворною тишею, свіжістю повітря осінньою лісу та своєю усамітненістю із цим світом.

   Проте блаженне відчуття супокою та безтурботності тривало недовго. Навіть за чотириста метрів від берега було чутно тривожний сигнал крипто-месенджера на його смартфоні, котрий він залишив на березі. Потрібно було повертатися – це був червоний код, що наказував йому з'явитися в найкоротші терміни до штаб-квартири у розпорядження генерала Турова.

   Діставшись берега, Фантом підтвердив прийом коду. Зібравши речі, не одягаючись, він легким підтюпцем вирушив назад до будинку стежкою через невелику ділянку лісу, одночасно просихаючи на зворотному шляху. Його складений з колод будинок у стилі російської хати знаходився недалеко від озера на узліссі. У будинку він переодягнувся, а перед тим як піти, зайшов у банне приміщення і з прикрістю у серці загасив там піч, яка вже розжарила каміння до потрібної температури. Це задоволення йому теж доведеться відкласти до наступного разу.

   Фантом сів за кермо свого автомобіля та взяв напрям у бік міста. Незважаючи на те, що завдання для нього йшли майже без перепочинку, за червоним кодом його викликали досить рідко. Що такого важливого могло статися? Втім, він настільки звик до особливостей своєї робочої рутини, що для нього й не було особливої різниці між різними ступенями важливості отриманих завдань чи місій. Йому здавалося, що таким життям він живе з дитинства, відколи пам'ятає себе.

   Своїх батьків він не знав. Дитинство пройшло у спеціалізованому дитячому будинку серед вчених-лікарів та військових, які навчали та стежили за його інтелектуальним та фізичним розвитком. У його групі було вісім однолітків, які в міру свого дорослішання кудись йшли, і врешті-решт, коли йому виповнилося  чотирнадцять років, він залишився сам. Найближчою для нього людиною тоді виявився генерал Туров, який постійно відвідував їх групу, а потім став постійно опікуватися ним одним Олексієм. Саме він й залишився єдиною людиною, яка не тільки замінила йому батька, а й була безпосереднім начальником, якому він підкорявся. У п'ятнадцять років він отримав кодове ім'я Фантом, і з того часу вже сім років дуже добре робить те, чого його вчили з самого дитинства.

   Смартфон, встановлений на кронштейні над центральною консоллю, подав голос. На його екрані з'явилося поле для гри в ґо з поточною ігровою позицію каменів на стадії есе. Зверху на екрані повільно виплив біжучий рядок "GoGhost vs Silicon Mind" і зупинився. Фантом глянув на позицію, затримавши на кілька секунд погляд. Ще близько хвилини, спостерігаючи за дорогою, він розмірковував над наступним ходом. Відірвавши праву руку від керма, він тицьнув пальцем спочатку в один із пунктів ігрового поля, а потім у зображену під ним зелену кнопку з написом: "введення ходу". У точці дотику з'явився ще один білий камінь, а характерна коротка трель підтвердила відправку ходу супернику.

   Цю партію на онлайн турнірі серед комп'ютерів він почав ще дорогою до свого будинку на Круглому озері, сподіваючись приємно заповнити години самотності ще одним втішливим заняттям. Рішення взяти участь у комп'ютерних турнірах йому прийшло після остаточного усвідомлення, що знаходити цікавих за рівнем гри суперників серед людей стає все важче і важче. Грати відкрито на професійних турнірах йому не дозволяли умови його служби та пов'язані з цим його нетипові для людини здібності. Комп'ютери виявилися для нього ідеальним рішенням. З ними можна було без проблем залишатись у тіні віртуальної реальності інтернету і цим не привертати до своєї гри особливої уваги, видаючи себе за чергову комп'ютерну програму. І головне, практично всі сучасні комп'ютерні учасники грали на порядок сильніше за кращих професійних гравців-людей.

   Після перемоги комп'ютерної програми AlphaGo у 2016 році над людиною-професіоналом дев'ятого дана почалася ера розвитку комп'ютерного ґо. А після створення квантового мікропроцесора, подібні комп'ютери стали доступними багатьом програмістам-ентузіастам. Серед них з'явився новий вид змагань, який став настільки популярним, що отримав свою міжнародну федерацію та відповідну систему рангів, титулів та рейтингів. Рівень гри на цих змаганнях був вже недосяжний звичайному гомо сапієнсу.

   Фантому не склало особливих труднощів зареєструватися через підставного власника, який представляв комп'ютерну програму під назвою GoGhost. Після двох з половиною років участі у різних турнірах йому вдалося вийти на професійний рівень та отримати сьомий дан серед комп'ютерів.

   Зворотний шлях до столиці він навмисно проклав вузькими заміськими дорогами, щоб заїхати проїздом до села Пояркове і відвідати там один місцевий продуктовий магазинчик. А точніше відвідати кафетерій, що був одним із його відділів.

   Фантом залишив автомобіль на паркуванні перед входом, пройшов у відділ кафетерію і з полегшенням зітхнув, побачивши за барною стійкою дівчину із золотистим волоссям і як смарагд зеленими очима. Ось вже шість років, як він намагався щоразу не втрачати моменту, щоб заїхати в це, здавалося, непоказне місце і випити тут лише філіжанку звичайної кави. На жаль, останнім часом така можливість випадала йому не частіше за два-три рази на півроку.