Читати книгу - "Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан"

   Було надто рано – кафетерій щойно відчинився, і тому невелика зала із чотирьох столиків була порожня. Фантом підійшов до барної стійки:

   — П'ятірне еспресо, — недбало кинув він замовлення.

   Дівчина його впізнала:

   — Склянку холодної води та "Снікерс"? — додала вона, посміхаючись.

   Фантом кивнув головою і трохи зніяковів. Дивно, але ця дівчина якимось незрозумілим чином здатна викликати у нього таку емоційну реакцію. Він був одним із тих небагатьох людей на планеті, які досконало володіли своєю психічною та тілесною саморегуляцією. Медитуючи, він міг уповільнювати або прискорювати метаболізм свого організму, керувати больовим порогом, диханням, і навіть свідомістю, перебуваючи у майже несвідомому стані до десяти днів без їжі та води. У будь-яких умовах за кілька секунд міг змусити себе заснути на попередньо встановлений час. А тут, при її вигляді раптом відчував прискорене серцебиття, і ще на додачу таке незвичайне та приємне хвилювання. Можливо, він просто не хотів боротися з цією реакцією, і в черговому очікуванні цих відчуттів знову і знову приїжджав сюди.

   Деякий час він спостерігав, як вона вправно керує технікою для приготування кави. Коли філіжанка запашної кави з'явилася на барній стійці, він прихопив своє замовлення і сів за вільний столик так, щоб добре її бачити. Іноді вона помічала це і ловила його погляд. І тільки тоді, не подаючи виду, він відводив свої очі убік, обмірковуючи черговий хід у ґо.

   До кафетерію зайшли відвідувачі. Це були два кремезні високі чоловіки. Вони підійшли до барної стійки і один спитав:

   — Де він?

   Було добре помітно, як дівчина дуже розхвилювалася. Вона показала на двері за своєю спиною. Обидва чоловіки, не церемонячись, пройшли туди. Через хвилин п'ять вони вийшли разом з іще якимось немолодим сивим чоловіком. Один з відвідувачів пройшов до каси, відкрив її і демонстративно висипав на стійку весь її мізерний вміст:

   — Ми попереджали тебе про відсотки, — грубо сказав він.

   Потім він подивився на дівчину і додав:

   — Не можеш сам розрахуватися, хай вона попрацює, — він грубо потяг її до себе і обійняв, посміхаючись. — Ну що, готова попрацювати за свого татка?

   — Його борг у мене, — Фантом підійшов до барної стійки.

   Усі четверо були помітно здивовані. Той, що тримав дівчину, спитав:

   — А ти хто такий?

   — Я той, хто вирішує фінансові справи, — спокійно відповів Фантом, дивлячись на них нудним поглядом.

   Бугай запитливо подивився на сивого чоловіка. Той невпевнено знизав плечима. Тоді він подивився на дівчину. Та не відреагувала: вона просто, не відриваючи погляду, дивилася на Фантома. У цьому погляді одночасно змішалися тривога та зацікавленість його вчинком.

   — Ну, давай тоді, вирішуй, — бугай відпустив дівчину, вийшов разом зі своїм приятелем з-за барної стійки і підійшов до Фантома, уважно оглядаючи його.

   Обидва чоловіки були помітно крупніші за нього і на півголови вище. Фантом виглядав проти них молодим худорлявим юнаком.

   — В автомобілі, — сказав Фантом і попрямував до виходу.

   Обидва чоловіки пішли за ним. Через єдине вікно кафетерія було видно частину паркування. Дівчина підійшла до вікна і через нього змогла побачити, як Фантом та двоє чоловіків підійшли до його автомобіля. Що трапилося далі зрозуміти було важко. Майже водночас вони просто звалилися на землю. Фантом узяв їх за коміри курточок: одного в одну руку, іншого в іншу, і просто, як якісь мішки, з легкістю потяг до їхнього автомобіля. Він відчинив дверцята і так само легко закинув обох туди. А сам теж підсів до них на місце водія.

   — Ти знаєш, на кого поліз? — сказав бугай, як тільки прийшов до тями на передньому пасажирському сидінні, тримаючись за переламаний ніс. Ще в нього була розбита губа і з рота струменіла кров. Другий його приятель лежав без рухів на задньому сидінні з видавленим оком.

   — Підозрюю, під Карабахом ходиш? — спитав Фантом.

   Бугай трохи здивувався:

   — То це Арап дільбу вирішив влаштувати?

   — Ні. Передай Карабаху, що він дуже засмутив Фантома тим, що прислав сюди таке тупувате бидло, як ви. Не там ініціативу з відсотками виявили. Мабуть Карабах і не знає про вашу халтурку. У жодному разі розбиратися я з цим не буду. З цього моменту Карабах має забути дорогу до цього закладу. І головне, ви всі маєте забути про існування цих людей. Ти зрозумів?

   — Ти знаєш Фантома? — одночасно з недовірою і з деяким занепокоєнням спитав бугай.

   — Знаю, і кажу від його імені. То ти зрозумів?

   — Зрозумів, — тепер без зайвих слів відповів бугай. Було помітно, що ім'я Фантома вплинуло на нього дуже протверезно.

   — Твій друзяка більше не прокинеться. Це моє попередження тобі та Карабаху. Якби не термінові справи, я особисто вас обох доставив би до нього в такому єдино естетичному вигляді, що сприяє швидкому взаєморозумінню. А так, вважай, тобі пощастило. Однак, коли повернуся, обов'язково відвідаю Карабаха особисто, щоб розвіяти у нього всілякі сумніви щодо мого попередження. І якщо дізнаюся, що таки хтось колись потурбує цих людей, розбиратися не стану, прийду з цим до нього.