Читати книгу - "Примхлива мрія, Agrafena"

Що це означає, я знати не знала, але уві сні, що все ще туманив мені голову, я точно розуміла зміст цих слів. Мало того, я ще й відповідала йому:

– Мей, тіа айо мей.

– Вікторія!!!

Я підстрибнула як обпечена. Сон миттю вивітрився з моєї голови, залишивши тільки неясне відчуття втрати. Я помотала головою, сподіваючись, що згадаю, те, що мені зараз привиділося, але марно.

Від розпачу я мало не заплакала. Хоча б уві сні мені хотілося відчувати справжню пристрасть, зі справжніми гарними стосунками й заняттями коханням, що супроводжувалися радістю й задоволенням, а не огидою.

Двері відчинилися, і влетіла Ксюша з ополоником у руці, як із бойовою зброєю, напереваги:

– Віка, совість у тебе є? Мені робити нічого, як бігати до тебе через кожні п'ять хвилин?

– Ти чого репетуєш, Оксано? Мені на другу пару сьогодні!

– Пам'ятаю я, – сердито буркнула хатня робітниця. – А більше тобі нікуди не потрібно? У вітальні на тебе Павло вже давно чекає.

– Чорти б побрали цього Павла! – вигукнула я, а потім одразу злякано прикрила рота руками. 

Сто відсотків, що і тепер мій наречений виразно почув гаряче бажання відправити його в подорож далеку. Чому я не можу притримати свого язика, як тільки чую про нього? У мене на нього алергія чи що?

Коли я поспішно одягнулась, зібралась й увірвалась у вітальню, я побачила, що мій несподіваний наречений стоїть біля вікна спиною до мене. Незважаючи на те, що він чув звук моїх кроків, коли я прибігла у кімнату, обертатися він не квапився 

Вікна вітальні були розташовані на західній стороні, і завдяки частково закритим шторам, кімнату огортало тьмяне світло. Нарешті мій гість повернувся до мене обличчям.

Ох!!! Краще б він цього не робив. Імовірно, він намагався впоратися зі спалахом гніву, викликаного моїми словами. Але, мабуть, у нього це не дуже вийшло. Хоч обличчя в нього і було абсолютно спокійним, очі, що здавалися у сутінках темно–синіми, злісно виблискували.

Кров кинулася мені в обличчя. Чому він завжди змушує мене відчути себе розпещеним, безглуздим дівчиськом? Я ж цілком врівноважена спокійна дівчина. А він на мене діє, як червона ганчірка на бика. Як побачу його, всього такого ідеального і правильного, так і хочеться зробити або сказати щось таке, щоб вивести з рівноваги.

І що цікаво, у мене це непогано виходить. Майже завжди вдається зіпсувати блондину настрій. Але, схоже, останнім часом я таки трохи перегнула з образами. Зараз Аполлінарій зжерти мене готовий за таке неповажне ставлення до його особи.

– Вікторіє, – голос Красіна прямо сочився сарказмом, – я теж радий тебе бачити.

У мене чомусь перехопило горло від його зневажливого тону. Хоча, чого гріха таїти, ще невідомо, щоб я зробила, якби двічі почула про себе такі відгуки, якими я нагородила Пашку. Можливо, і личко попсувала б тому, хто посмів би мені щось таке сказати. А сама? Мене ніби біс за язик сіпає, лиш почую про свого нареченого.

Навіть уявити собі не можу, що станеться, якщо я здуру вирішу з ним переспати. Беручи до уваги мій невеликий досвід, то цілком імовірно, що я взагалі його покусаю. Якщо вже з хлопцями, які мені подобалися до запаморочення, відбувався такий конфуз, то що говорити про того, кого я, м'яко кажучи, не надто жалую?!

Відчула, як перехопило горло, і одразу захотілося плакати. Я рвучко видихнула. Павло, мабуть, щось уловив у виразі мого обличчя і наблизився до мене. І хоч очі в нього ще недобре блищали, видно було, що він поволі опановує себе.

– Послухай мене, дівчинко, – трохи пом'якшив він свій тон, – я тебе не змушував погоджуватися на наші заручини, не катував і не загрожував. Ти сама погодилась. Тому я попрошу тебе трохи стримуватись і не демонструвати таку явну гидливість до мене. На мою думку, я нічого поганого тобі не зробив. 

Дійсно, так. Нічого не зробив, якщо не брати до уваги того випадку, коли в нього конкретно знесло дах, і він ледве не зґвалтував мене. За що й дістав ляпаса по пиці, та отримав звання «нахабна жаба». 

Я потім довго не могла зрозуміти, що на нього накотило, але виглядав він як наркоман, що абсолютно злетів з котушок. Тільки міцний удар по щоці змусив його трохи прийти до тями. 

Коли затуманені від похоті блакитні очі трохи проясніли, він ще довго не давав мені піти, намагаючись вимолити прощення. Говорив, що його поведінці є поважне пояснення та виправдання, проте я ніяких причин вислуховувати не хотіла. 

Бо була зовсім не при собі, тому що тіло ще тремтіло від того, що я відчула, коли він почав мене цілувати. 

Це було непереборне бажання догодити цьому чоловікові, зробити все, що він тільки вимагатиме від мене.

Його погляд зачаровував, закликав до повного підпорядкування. Губи спочатку легко ковзнули по моїм вустам, потім накрили їх з такою пристрастю і вимогою відгуку, що моє тіло саме відреагувало на нього і потяглося до бажаного чоловіка. 

Реакція Павла була миттєвою та дивною. Його очі затуманилися. Він ніби збожеволів... Наступної миті я вже лежала на густій ​​траві, а він навалився на мене зверху і припав до моїх губ лютим поцілунком. 

Лише тоді я прийшла до тями. Що ж я творю? Невже, хочу стати такою самою, як моя мати? 

Ця думка подіяла як відро крижаної води, і я спробувала звільнитися. Але в мене не вийшло. Чоловік тримав мене міцно та надійно. Тому, коли він сам від мене відхилився, переводячи подих, тут я йому й вліпила. Як то кажуть – від щирого серця.