Читати книгу - "Магія Часу: Ключі іншої реальності. Книга 2, Vasyl Shyrman"

Коли людина не має відношення до бачення,
речі виглядають в основному одними і тими ж
у той час, коли вона дивиться на світ.
З іншого боку, коли він навчиться бачити,
ніщо не виглядатиме тим самим весь той час,
що він бачить цю річ, хоча вона залишається тією ж самою.
З погляду того, хто бачить,
людина виглядає як яйце, що світиться.
Щоразу, коли ви бачите одну і ту ж людину,
вона виглядає як яйце, що світиться,
хоча не те ж саме яйце, що світиться.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Наступний тезис, звучить так: коли людина не має відношення до бачення, речі здаються однаковими. Однак, коли вона вчиться бачити, світ починає виглядати зовсім інакше, хоча зовні може залишатися тим самим.

Наприклад, коли дивитися на людину очима мага, вона виглядає як світлове яйце. Кожен раз, коли бачиш одну і ту саму людину, вона виглядає як світлове яйце, але це не те ж саме світлове яйце, яке ти бачив раніше. Тут може здаватися, що є певна заплутаність, але насправді все чітко. Річ у тому, що бачення і сприйняття у магів зовсім інші. Ми називаємо "видющими" тих, хто має усвідомлення, тобто магів, а "не видющими" — тих, хто не має цього усвідомлення.

Маг, розвиваючи свою свідомість, починає бачити речі з різних аспектів. Це те, що називається рухомою точкою збирання. Зазначу, що у Кастанеди це називається "точкою збирання". Точка збирання — це наше увага, де наше увага — там і наша енергія.

Варто зауважити, що маги здатні бачити різні проєкції одного і того ж предмета. Тобто один і той самий предмет може мати різні аспекти або структури, які можна сприймати по-різному. Це те, що я називаю феноменом різного бачення.

Усі живі істоти, навіть тварини та рослини, мають цю здатність до певного рівня. Навіть неживі предмети — вони також мають свою енергетичну структуру. Те саме стосується духів: вони також світяться в певних аспектах. Людина, яка не володіє здатністю бачити, не бачить ні видимого, ні невидимого. Вона сприймає речі або предмети лише так, як вони проявляються в її увазі, лише те, що вона здатна "промальовувати" своїм сприйняттям.

Чому так відбувається? Тому що увага людини, яка не має бачення, фіксована. Її увага замкнена на звичному сприйнятті і вона не здатна побачити щось інше у тому ж самому предметі. Це не тому, що у неї немає такої здатності, атому, що вона не дозволяє собі сприймати щось нове. Її переконання, блоки не дозволяють їй повірити, що речі можуть бути іншими або що вони можуть випромінювати певний спектр енергії.

Наприклад, людина може не вірити, що речі можуть зберігати пам'ять про свого власника. Однак у магії це реальність — річ не обов’язково має бути волоссям або нігтем для того, щоб використовувати її в чаклунстві. Будь-який предмет, яким користувалася людина може бути носієм інформації про власника.

Навіть на астральному рівні ми залишаємо за собою шлейф, інформацію про себе, яку дуже легко зчитати. Це реальність. Ті ж, хто не вірить або не розбирається, просто не розуміють цього через блоки у свідомості. Ти спілкуєшся з такою людиною, наче з аборигеном, намагаючись пояснити ситуацію, яка за своєю суттю настільки проста та очевидна. Ситуації часто настільки схожі одна на одну, що я розумію психологів, які розробили психотипи і намагаються працювати з ними. Вони наклеюють ці психотипи на всіх людей і на основі цього визначають тип особистості, намагаючись дати інструкції, як діяти в тій чи іншій ситуації. Це пояснюється тим, що точка збирання вимагає інструкції, сценарію для дій, оскільки заблоковане сприйняття не дозволяє побачити інші сторони речей, ситуацій або феноменів.

Чим же блокуються ці сприйняття? Блокуються вони страхами, нав'язаними переконаннями. Наприклад, хтось сказав усім носити капелюшки і всі їх носять. Хтось наказав сидіти вдома — і всі сидять вдома, підкоряючись команді, замість того, щоб займатися власним розвитком. Вони не намагаються змінити своє життя, вони просто чекають, коли їм дозволять знову вийти на роботу, знову на "плантацію", так би мовити, за черговою невеликою винагородою.

Людина, яка починає бачити по-іншому, починає це тільки тоді, коли змінює своє світогляд і робить своє сприйняття рухомим. Тобто це не просто одностороннє бачення, а здатність розглядати будь-який феномен з різних боків. Він вивчає будь-який предмет або явище, не покладаючись лише на те, що йому було сказано. Більшість людей сприймають світ так, як їм це нав'язали: якщо їм сказали, що щось зелене, вони не роздумують над тим, чи це дійсно зелений колір. Однак, придивляючись уважніше, можна побачити, що це, наприклад, колір трави або салатовий відтінок. І щоб побачити цю відмінність, потрібно докласти зусиль.

Більшість людей не сприймають світ повноцінно через те, що їм встановили шаблони сприйняття. Ось чому виникають війни, суперечки, чому люди ображаються, коли їх називають дурнями. Вони шукають оцінки від інших, викладають свої фото в соцмережі і чекають реакції. Якщо цієї реакції немає, вони засмучуються, тому що їм потрібно підтвердження їхньої значущості.

Рухоме сприйняття або рухома увага — це спроба побачити інші сторони ситуації. Наприклад, можна побачити щось спільне у двох протилежних думках і це допоможе досягти консенсусу. Уявіть собі суддю, який вислуховує дві протилежні сторони: одна стверджує, що щось чорне, інша — що біле. Суддя намагається знайти середнє між чорним і білим, враховуючи обидві думки. Однак це важко зробити, коли люди бачать світ лише однобічно: або як "добре", або як "погано". Людина, що бачить, завжди бачить обидві сторони.

Якщо розфокусувати увагу і побачити ситуацію як єдине ціле, то ми починаємо бачити щось третє, новий спектр даних. Тобто, у людини, яка бачить, з'являється третій спектр, відмінний від чорного і білого. Вона вже сприймає чорний, білий і третій спектр — щось середнє. А тепер, якщо почати комбінувати середнє з чорним або середнє з білим, то з'являються ще два додаткові спектри. Насправді те, що бачить видючий, він бачить у п'яти і більше аспектах. Чому? Тому що його увага тренована відносно різних позицій і бачень, що дозволяє йому сприймати феномени більш об'ємно та глобально.