Читати книгу - "Врятуй себе, Mary Uanni"

Він впевнено попрямував до головного входу Академії. Дівчина, з якою розмовляла Сояна, вже не слухала її — вона, як і всі інші, була зачарована незнайомцем. Біловолоса вирішила не баритись. Вона залишила свою тварину біля воріт і, ступаючи обережно, мов кішка, рушила слідом за незнайомцем, ховаючись у тіні стін та навісів.

Чоловік зник за поворотом, і Сояна поспішила за ним. Він зупинився перед дверима, масивними й прикрашеними рунами, й потягнувся до кільця, щоби відчинити. Але саме в ту мить Сояна спіткнулась об камінь і ледь не впала — якби не його рука, що блискавично опинилась на її талії.

Вона завмерла, відчуваючи силу його долонь. Її погляд зійшовся з його — темний, глибокий, майже бездонний. І на якусь мить вона не могла сказати, якого кольору в нього очі. Аж раптом він відвернувся — і коли знову подивився на неї, очі вже були зеленими, холодними, мов лід. Що це було — вона так і не зрозуміла.

Він відпустив її. І вона впала на землю.

— Ти зовсім? — роздратовано вигукнула вона. — Якої бісиної бджоли ти мене кидаєш?!

— А ти чого стежиш за мною, мала злодійко? — його голос був глузливим, а очі блиснули.

— Я не злодійка! А ти — гордий, як півень на пожежі! — огризнулася вона. — І взагалі, я шукала бібліотеку!

— Бібліотеку? — підняв брову він. — Як ти можеш не знати, де вона?

— Ніколи там не була. — знизала плечима дівчина.

— Знаєш, іноді корисно почитати. Може, хоч трохи розуму наберешся. — він легенько постукав її по чолу.

— Не бий мене по лобі! Дурною ще зробиш — женешся? — Сояна схопилася, відкинула хвіст убік і з обуренням рушила в протилежний бік.

Але за кілька кроків зрозуміла, що йде до виходу. Скривившись, вона обернулася й гордо пройшла повз нього.

— Бібліотека — на другому поверсі, праве крило, — долинуло їй у спину.

— Я й сама б знайшла, — буркнула вона, і додала ледве чутно, — дурень…