Читати книгу - "Хранителі"

Зараз у вітальні нишпорив кіт, котрий лагодив телевізор, а Нора сиділа на кухні тихенько, наче мишка. Вона збрехала Стреку, позаяк нічого не готувала. Пару секунд вона постояла біля зливальниці, зчепивши холодні долоні — вони завжди були холодними — і міркуючи, чим би зайнятися, поки Стрек закінчить роботу й піде. Вона вирішила спекти торт — жовтий із шоколадною глазур’ю. Це допоможе їй відволіктися і забути про двозначне підморгування Стрека.

Нора взяла посуд та інше начиння, не забувши за електроміксер, вийняла з буфету пакетик з інгредієнтами для випічки й почала готувати. Незабаром під впливом рутинної хатньої роботи її змучені нерви заспокоїлись.

Коли вона розлила тісто у дві форми, в кухню прийшов Стрек і запитав:

— Ви любите готувати?

Від здивування Нора ледь не впустила порожню металеву миску з-під тіста та лопатку, проте якось-таки втримала їх і поклала у мийку — при цьому лише легенький брязкіт виказав її напругу.

— Так, я люблю готувати.

— Чудово! Завжди любив жінок, які обожнюють жіночу роботу. А ви, мабуть, ще й вишиваєте, в’яжете, плетете мереживо чи щось таке?

— Плету мережива, — відповіла Нора.

— Ще краще.

— Ви полагодили телевізор?

— Майже.

Нора вже була готова поставити торт у духовку, але не хотіла брати форму, поки Стрек дивився на неї, оскільки боялася, що її руки сильно тремтітимуть. Відтак він побачить її переляк і ще більше знахабніє. Тому Нора залишила повні форми на столі і взялася до глазурі.

Стрек невимушено зайшов углиб великої кухні. Він був розслабленим, приязно посміхався і йшов прямісінько до Нори.

— Можна води?

Нора ледь не зітхнула з полегшенням, переконуючи себе, що йому тут справді потрібна лише холодна вода.

— Так, звісно, — сказала вона, беручи з буфету склянку, а тоді наповнюючи її.

Коли вона обернулася і простягнула йому склянку, він уже стояв поряд, підкравшись тихенько, наче кіт. Нора мимоволі здригнулася, і трохи води вихлюпнулося на підлогу.

— Ви… — почала було вона.

— Ось, — сказав Стрек, забираючи в Нори склянку.

— …злякали мене.

— Невже? — сказав він, посміхаючись і свердлячи її своїми крижаними блакитними очима. — Повірте, я не хотів. Пробачте мені. Пані Дейвон, я нічого вам не зроблю, чесно. Я всього лише хочу води. Сподіваюсь, ви нічого такого не подумали?

Який нахаба! Нора повірити не могла, що є такі нахабні, язикаті, безапеляційні й агресивні люди. Вона хотіла дати йому ляпаса, але боялася наслідків. Це могло радше заохотити його, а не відлякати, бо таким чином вона визнає його образливі двозначні натяки та залицяння.

Стрек похітливо витріщався на Нору, і це бентежило її, як і його хижа посмішка.

Нора вирішила, що найкращим порятунком від Стрека буде вдавати невинність і надзвичайну черствість та ігнорувати його огидні сексуальні натяки, роблячи вигляд, що вона не розуміє їх. Отже, вона повинна поводитися, наче мишка, якій загрожує невідворотна небезпека. Слід прикидатися, що ти не помічаєш кота, що його тут узагалі нема. Можливо, це збентежить його і він, розчарований відсутністю реакції, піде шукати сприйнятливішу жертву.

Щоб уникнути його вимогливого погляду, Нора відірвала кілька паперових серветок з роздавача поряд із мийкою і взялася витирати розлиту воду. Проте коли вона нахилилася перед Стреком, то лише тоді зрозуміла свою помилку, позаяк поки вона вовтузилася, він не відійшов, а продовжував стояти, майже нависаючи над нею. В цій сцені було повно еротичних натяків. Коли Нора усвідомила вразливість своєї пози, вона підвелася і побачила, що Стрек посміхається ще ширше, ніж раніше. Зашарівшись і геть розхвилювавшись, Нора викинула мокрі серветки у смітник під мийкою.

Арт Стрек промовив:

— Куховарити, плести мережива… гадаю, це дуже добре. А що ви ще полюбляєте робити?

— Боюся, що це все, — сказала вона. — В мене немає жодних незвичайних хобі. Я нецікава особа. Пересічна і навіть нудна.

Проклинаючи себе за нездатність випхати нахабу з дому, Нора прослизнула повз нього до плити, вдаючи, що бажає перевірити, чи та нагрілася. Насправді ж Нора хотіла опинитися подалі від Стрека.

Він пішов за нею, тримаючись поряд.

— Коли я стояв біля парадного, то бачив купу квітів. Ви їх вирощуєте?

Витріщаючись на кнопки на плиті, Нора відповіла:

— Так… Я люблю садівництво.

— Схвалюю, — промовив Стрек таким тоном, наче Норі доконче потрібне було його схвалення. — Квіти… Добре, коли жінки цікавляться таким. Куховарство, плетіння мережива, садівництво… та у вас чи не цілий набір жіночих хобі й талантів. Готовий заприсягнутися, що ви з усім добре даєте раду. Я маю на увазі, з усім, що стосується жіночих справ. Гадаю, ви в цьому першокласна жінка.

«Якщо він торкнеться мене, я закричу», — подумала Нора.

Але стіни старого будинку були доволі товстими, а сусіди мешкали далеченько. Ніхто не почує і не прийде на поміч.

«Я опиратимуся, — подумала Нора. — І не здамся просто так».

Але насправді вона не була впевнена, що спроможна вчинити спротив, бо не знала, як це робити. Навіть якщо вона спробує, він усе одно більший і сильніший.

— Гадаю, ви